Михайлівська цілина
природний заповідник загальнодержавного значення в Сумській області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
природний заповідник загальнодержавного значення в Сумській області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Миха́йлівська цілина́ — степовий природний заповідник в Україні. Розташований у межах Сумської області, на заході Лебединського району, на північний захід від села Степового, та частково в межах Недригайлівського району.
50°44′52″ пн. ш. 34°11′03″ сх. д. | |
Країна | Україна |
---|---|
Розташування | Україна Сумська область, Лебединський район, Недригайлівський район |
Площа | 882,9 га |
Засновано | (теперішній статус) 31 грудня 2009 |
Оператор | ПЗ «Михайлівська цілина», Мінприроди України |
Михайлівська цілина у Вікісховищі |
Створений у 1928 році. Площа на час створення — 202,5 гектари. До 2009 року був філією Українського державного степового природного заповідника; указом президента України від 11 грудня 2009 року виокремлений у заповідник, зі збільшенням площі до 882,9 га.
Згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка № 1035, Кабінет Міністрів України повинен:
Наказом Мінприроди від 4 вересня 2018 року № 300-О виконуючим обов’язки директора природного заповідника «Михайлівська цілина» призначено Дудченко Григорія Івановича.
Охороняється єдина в Україні цінна ділянка лучного степу в лісостеповій зоні.
Експертна рада Сумської області визначила сім чудес природи Сумщини і одним з них стала «Михайлівська цілина».
Нерідко оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий ПЗ фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.
До складу території природного заповідника «Михайлівська цілина» входять такі об'єкти ПЗФ України:
Рослинний покрив цілини схожий з рослинністю південних степів. У його складі головне місце займають різнотравно-тирсові і різнотравно-типчаково-тирсові угрупування, які головним чином зростають в південно-східній і східній частинах заповідника. Але в Михайлівському степу також є рослинність, характерна для північних степів. Наприклад, лише тут зростають дзвоники і різні вологолюбні рослини. Тут мало ковили пірчастої, натомість багато широколистих злаків — стоколос безостий, пирій, куничник та інших рослин, не властивих степам півдня. Всього тут зареєстровано 525 видів судинних рослин. На Михайлівській цілині трапляються рідкісні рослини: дельфіній клиноподібний, астрагал, голубчик боровий та інші. До Червоної книги України занесені брандушка різнобарвна, горицвіт весняний, сон широколистий, ковила волосиста, ковила тонколиста, ковила пірчаста, рябчик руський. Є в степу і звичні для України ромашка, волошка, льон. На території Михайлівського степу є озерця, болота, які під час злив заповнюються водою.
Після запровадження заповідного режиму, припинення інтенсивного пасовищного навантаження та викошування степ втратив свій первинний вигляд. Сучасний стан степу є результатом тривалих та багатовекторних перетворень, що проявляються у процесах саморозвитку природних екосистем, дослідження яких є основним завданням заповідників.
Завдяки заповідному режиму за півстоліття створилися умови і для збагачення фауни. Трапляються лось, кабан, і навіть вовк. Останнім часом усе частіше з'являються сарни («дикі кози»). Постійними мешканцями є заєць сірий і лисиця руда. З дрібних хижаків спорадично трапляються горностай, ласка, куниця. Дуже багато дрібних гризунів. Степових тварин репрезентує тушканчик великий, занесений до ЧКУ, а також сліпак звичайний. Численні птахи. З раритетних видів пернатих зустрічаються сірий сорокопуд, лунь лучний, боривітер звичайний, деркач.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.