Мешко II
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ме́шко II Ламберт (пол. Mieszko II Lambert; іноді пол. Mieczysław II Gnuśny[1], 990 — 10/11 травня 1034) — польський король (1025-1031) та князь (1032-1034) з династії П'ястів, син Болеслава I Хороброго.
Мешко II Ламберт пол. Mieszko II Lambert | |||
| |||
---|---|---|---|
1025 — 1031 | |||
Коронація: | 25 грудня 1025 | ||
Попередник: | Болеслав I Хоробрий | ||
Наступник: | Болеслав II Сміливий | ||
| |||
1032 — 1034 | |||
Попередник: | Безприм | ||
Наступник: | Болеслав Забутий | ||
Народження: | 990(0990) | ||
Смерть: |
11 травня 1034(1034-05-11) Познань | ||
Поховання: | Базиліка Святих Петра і Павла | ||
Рід: | П'ясти | ||
Батько: | Болеслав I Хоробрий | ||
Мати: | Емнільда | ||
Шлюб: | Рикса Лотаринзька | ||
Діти: | Болеслав, Рикса, Казимир, Гертруда | ||
Болеслав I мав трьох дітей: Безприма, Мешка і Оттона. Після смерті Болеслава Хороброго німецькі феодали почали готувати новий наступ на Польщу. Старший Безприм був заточений у замок Равенну, а Мешко проголошений королем. Приводом до погіршення польсько-німецьких відносин послугувала коронація Мешка ІІ королівською короною. Новий король не підтримував нового німецького імператора Конрада II з франконської Салічної династії, а підтримував лотаринзьких принців на чолі з Фредеріком.
Оцінюючи особистість Мешка ІІ, Галл Анонім пише:
- «Був Мешко енергійним воїном і здійснив багато нецарських подвигів, розповісти про які знадобилось би надто багато часу. Всім сусідам він був, однак, ненависний через ту ненависть, що вони відчували до його батька. Але не відрізнявся він так багатством, ані звичаями, ані блиском життя, як його батько».
Мешко ІІ відмовився від Словаччини і вступив в союз із Угорщиною. Одночасно він застосував енергійні засоби для укріплення внутрішнього стану польської держави. Для цієї мети Мешко намагався, частково, використати католицьку церкву, щедро обдаровуючи її новими привілеями. На зміну ліквідованого за Болеслава І Колобжезького єпископства було встановлено єпископство у Кригивіці. Поморський князь Дмитріх, який відмовився визнати владу Мешка ІІ та платити йому данину, був вигнаний із країни і втік у імперію.