![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8c/Brockhaus_and_Efron_Encyclopedic_Dictionary_b36_624-0.jpg/640px-Brockhaus_and_Efron_Encyclopedic_Dictionary_b36_624-0.jpg&w=640&q=50)
Маріїнська водна система
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Маріїнська водна система — водний шлях в Росії, що сполучає сточище Волги з Балтійським морем. Від Рибінська до Петербурзького морського порту через приладозькі канали (1054 версти). Складається як з природних, так і з штучних водних шляхів: р. Шексна → Біле озеро → р. Ковжа → Маріїнський канал → р. Витегра → Онезьке озеро → р. Свір → приладозькі канали → р. Нева. Була підпорядкована Витегорському і С.-Петербурзькому округам шляхів сполучення.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8c/Brockhaus_and_Efron_Encyclopedic_Dictionary_b36_624-0.jpg/640px-Brockhaus_and_Efron_Encyclopedic_Dictionary_b36_624-0.jpg)
Будівництво водного шляху було необхідно Російській імперії для постачання Санкт-Петербурга (як столиці і найбільшого по населенню міста) хлібом, деревиною, дровами та іншими продуктами, товарів для зовнішньої торгівлі, що транспортувались через Рибінськ з Нижньої Волги. Для торгівлі зерном в Рибінську була влаштована Хлібна біржа. Згодом по Маріїнській системі здійснювався експорт пшениці до Європи.
Будівництво системи протяжністю понад 1125 км проходило за царювання Павла I і його сина Олександра I (всього зайняло 11 років). Система постійно модернізувалася й удосконалювалася, перекопи в закрутах річок скорочували довжину шляху. Реконструйована у 1959—1964 роках система отримала назву Волго-Балтійський водний шлях ім. В. І. Леніна.