Loading AI tools
вид рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мараку́я, або страстоцвіт їстівний, або пасифлора їстівна, або гранадила пурпурова (Passiflora edulis, порт. Maracujá) — вид рослин роду пасифлора. Таку саму назву мають плоди цієї рослини (їх також називають плодами пристрасті та пешенфрутами, від англ. passion fruit).
| Маракуя | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Passiflora edulis John Sims, 1818 | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Усталений в українській мові наголос на передостанній склад «мараку́я» насправді неправильний, оскільки слово походить з індіанських мов тупі-гуарані, у яких наголос падає на останній склад. Тож точнішою назвою була б «маракуя́».
Маракуя родом із Бразилії. Англійці називають її «passion fruit» («фрукт пристрасті»), у той час як самі бразильці підкреслюють, що назва «плід пристрасті» зовсім не пов'язана з амурними справами, як може здатися на перший погляд: ідеться про страсті Христові, оскільки квіти пасифлори своїм виглядом схожі на терновий вінець. Сучасні плантації вирощування маракуї сконцентровані переважно в Південній і Центральній Америці, Новій Зеландії та на Гаваях. Маракуя присутня на приватних подвір'ях в Іспанії.
.jpg)
Залежно від сорту плоди бувають жовтого або фіолетового кольору, з шорсткою, гладкою та хвилястою поверхнею. Усередині ховаються їстівні насінини, жовта оболонка яких має кислий смак і особливий аромат.
Переважно вибирають фрукти з гладкою блискучою поверхнею, але солодший смак мають плоди з шорсткою, потрісканою шкіркою. Така шкіра виглядає зів'ялою, що зовсім не свідчить про зіпсованість плоду. Стиглі плоди мають насичене забарвлення, характерне для конкретного сорту.
Для повного дозрівання достатньо залишити фрукти за кімнатної температури: не випадково маракуї транспортують на стадії недостиглих плодів. Стиглі плоди можна зберігати в холодильнику щонайбільше один тиждень.
Кисло-солодкий сік плодів маракуї тонізує (зазвичай його змішують з апельсиновим соком, додають до йогуртів тощо), а також використовують у фармацевтиці та косметиці.
Зазвичай маракую вживають у свіжому вигляді, але нерідко її плоди використовують для приготування соусів, начинок, лікерів. Плід слід розрізати навпіл і їсти його м'якуш ложкою. Як соус, м'якоть плодів дуже добре поєднується з морозивом. Щоб позбутися кісточок, загорніть плід в марлю та вичавіть сік.
Маракуя має проносну властивість і покращує роботу кишки, сприяє виведенню з організму сечової кислоти і є жарознижувальним засобом. Цей фрукт рекомендують уживати при захворюваннях печінки, сечовивідних шляхів та низькому тиску. Сік маракуї діє заспокійливо та поліпшує сон. Однак маракую не рекомендують людям, схильним до алергічних захворювань.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
