Люди (Середзем'я)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Люди (англ. Men) — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна одна з рас Середзем'я, що билися на боці обох сил — Еру Ілуватара і Ворога. Їх називали Молодшими Дітьми Ілуватара, які прийшли у Середзем'я в часи Сонця та Місяця.
На відміну від безсмертних ельфів, люди були смертними. Смерть була даром Еру, який згодом люди прозвали прокляттям.
Ельфи називали людей атанами, Другим Народом. Також іменували їх ґілдорами, Послідовниками, та багатьма іншими найменнями: апанонарами, Смертними, Другородними, енґварами, Хворобливими та фірімарами, а також Загарбниками, Чужоземцями, Незбагненними, Самоклятими, Деспотичними, Тими, що бояться ночі, Дітьми Сонця.[1] О тій порі ельфи та люди були приблизно однакові на зріст і мали однакову тілесну силу, проте ельфи були мудріші, й майстерніші, і прекрасніші; ті з них, котрі колись мешкали у Валінорі й бачили Сили, настільки ж перевершували Темних ельфів у всьому згаданому вище, наскільки ті, натомість, перевершували смертний народ. Люди були кволіші за ельфів, частіше гинули від зброї чи у прикрих пригодах, їх важче було зцілити; люди були схильні до хвороб і немочей; вони старілись і помирали. Куди ідуть їх душі після смерті, невідомо нікому, крім самого Еру Ілуватара .[2]
На зорі літ ельфи й люди були союзниками і вважали себе спорідненими, і декотрі з людей перейняли елдарську мудрість і стали одними з величних та відважних нолдорських капітанів. Славу, красу й долю ельфів сповна розділили нащадки ельфів та смертних, Еаренділ, Елвінґ і Елронд.[3]