Леопо́льд II (лат. Leopoldus II; 5 травня 1747 — 1 березня 1792) — імператор Священної Римської імперії (1790—1792). Король Німеччини, Угорщини, Богемії, Галичини і Володимерії; ерцгерцог Австрії, герцог Лотарингії (1790—1792). Великий герцог Тосканський (1765—1790). Представник Лотаринзької гілки Габсбурзького дому. Народився у Відні, Австрія. Третій син австрійського імператора Франца I та Марії-Терезії. Обраний імператором після смерті бездітного старшого брата Йосифа ІІ. Правив під гаслом «Pietate et concordia» (Побожністю та згодою)[1]. За життя прославився як освічений і талановитий монарх. Був послідовником поміркованого просвітництва: скасував смертну кару та катування, обмежив поміщицьке свавілля[1]. Призупинив аграрну реформу і впровадження єдиного податку[1]. Приборкав антиавстрійські виступи в Угорщині та революцію в Бельгії (1790)[1]. Уклав Райхенбахський договір з Пруссією, отримавши від неї частину польських теренів (1790). Завершив війну із Османською імперією (1791), яка не принесла вигоди жодній зі сторін[1]. Водночас, як союзник Росії допоміг їй вибороти у турків Крим і Південну Україну (1792)[1]. Після Пільніцької декларації (1791) уклав угоду із Пруссією проти революційної Франції (1792) на підтримку сестри Марії-Антуанетти та шваґра Людовика XVI[1]. Раптово помер у Відні[1] у 44-річному віці. Похований у Імператорському склепі Капуцинської церкви. Його трон успадкував син Франц II.
| Леопольд II нім. Leopold II | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 30 вересня 1790 — 1 березня 1792 | |||
| Коронація: | 9 жовтня 1790 | ||
| Попередник: | Йосиф II | ||
| Наступник: | Франц II | ||
| |||
| 30 вересня 1790 — 1 березня 1792 | |||
| Попередник: | Йосиф II | ||
| Наступник: | Франц II | ||
| |||
| 1765 — 30 вересня 1790 | |||
| Попередник: | Франц I | ||
| Наступник: | Фердинанд III | ||
| |||
| 30 вересня 1790 — 1 березня 1792 | |||
| Попередник: | Йосиф II | ||
| Наступник: | Франц II | ||
| Народження: |
5 травня 1747 Відень, Австрія | ||
| Смерть: |
1 березня 1792 (44 роки) Відень, Австрія | ||
| Поховання: | Імператорський склеп, Відень, Австрія | ||
| Релігія: | католик | ||
| Рід: | Габсбурги-Лотаринзькі | ||
| Батько: | Франц I | ||
| Мати: | Марія Терезія | ||
| Шлюб: | Марія Луїза Іспанська | ||
| Діти: | Марія Тереза, Франц, Фердинанд, Марія Анна, Карл Людвіг, Олександр Леопольд, Альбрехт Йоханн Йозеф, Максиміліан, Йосип, Клементина, Антон Віктор, Іоанн Баптист, Райнер Йосиф, Людвіг, Рудольф | ||
| Автограф: | .PNG) | ||
Імена
- Леопо́льд II (лат. Leopoldus II, нім., хорв. і словен. Leopold II., угор. II. Lipót, італ. Leopoldo II, фр. Léopold II) — коротке, з порядковим номером правителя.
- Леопо́льд I (нім. Leopold І.) — як перший правитель Великого князівства Тосканського з таким іменем[2]; зрідка вживалося у тосканських джерелах[3]. Також як перший герцог Брабантський із таким іменем.
- Пе́тер-Леопо́льд (нім. Peter Leopold) — як ерцгерцог Австрійський[2].
- Петро́-Леопо́льд (лат. Petrus Leopoldus) — як король Угорський[2].
- Петер Леопольд Йозеф Антон Йоахім Пій Готтхард фон Габсбург-Лотарінген (лат. Petrus Leopoldus Ioannes Antonius Joachim Pius Gotthardus von Habsburg-Lothringen[4]; нім. Peter Leopold Joseph Anton Joachim Pius Gotthard von Habsburg-Lothringen) — повне ім'я.
- П'є́тро-Леопо́льдо (італ. Pietro Leopoldo; нім. Peter Leopold I.), або Леопо́льдо-П'є́тро (італ. Leopoldo Pietro, нім. Leopold Peter I.) — як правитель Великого князівства Тосканського[2]; часто вживалося у тосканських джерелах[3].
- Петро́-Леопо́льд Га́бсбург-Лотари́нзький (лат. Petrus Leopoldus von Habsburg-Lothringen; нім. Peter Leopold von Habsburg-Lothringen, італ. Pietro Leopoldo d'Asburgo Lorena)
Біографія
Молоді роки
Леопольд II народився 5 травня 1747 року у Відні, в столиці Священної Римської імперії[3]. Він був третім сином і дев'ятою дитиною імператриці Марії-Терезії та її чоловіка, лотаринзького герцога й імператора Франца I із Габсбурзько-Лотаринзького дому[3]. Леопольд став першим «багрянородним» австрійським ерцгерцогом: він з'явився на світ після інтронізації батька в 1745 році[3].
Хрещеною матір'ю Леопольда була російська імператриця Єлизавета, донька російського імператора Петра І[3]. За її наполяганням новонародженого охрестили Петром, іменем її батька, нетиповим для чоловіків із династії Габсбургів[3]. У Австрії майбутнього імператора звали Леопольдом, а у Тоскані — переважно П'єтро-Леопольдо, зрідка — Леопольдо[3].
У 6 років Леопольда заручили із Марією-Беатріче д'Есте, спадкоємницею Модени. 16 січня 1761 року, через смерть старшого брата Карла, хлопця проголосили наступником трону Великого герцогства Тосканського, а руку моденської принцеси віддали його молодшому братові Фердинанду[3].
Тосканський герцог
Після смерті батька 18 серпня 1765 року вступив до управління Тосканою під ім'ям Петра Леопольда I (Пьєтро Леопольдо I). Спочатку під керівництвом соратників імператриці, маркіза Ботта та графа Розенберга, пізніше самостійно, Леопольд проводив помірковані, але послідовні реформи.
Імператор
1790 року Леопольд отримав у спадок імператорську корону від бездітного брата. Держава перебувала у повному розладі (див. Йосиф II). Леопольд доклав зусиль до заспокоєння станового, національного та клерикального невдоволення. Повстання у Бельгії та Угорщині було придушено; за допомогою Рейхенбахської угоди (липень 1790) вдалось утримати Пруссію від придбань у Польщі; австрійсько-турецька війна завершилась 1791 року Систівським миром.
Скасував закон попередника — Йосифа ІІ — про ліквідацію панщини від 10 лютого 1789 року[5].
До Великої французької революції Леопольд, хоч і був братом Марії-Антуанетти, ставився з обережністю і лише після спроби втечі короля погодився спочатку з прусським послом Бішоффвердером, потім із самим Фрідріхом Вільгельмом II стосовно оборонно-наступальних дій проти Франції. З прийняттям французької конституції Людовиком XVI (14 вересня 1791) Леопольд оголосив, що мети угоди попередньо досягнуто. Нові ускладнення стали поштовхом для нового союзу німецьких держав 7 лютого 1792 року; але й тепер Леопольд думав більше про оборону. Після оголошення війни з боку Франції Леопольд несподівано помер 1 березня 1792 року.
Титули
Малий
- лат. Leopoldus II. Dei gratia electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae et Bohemiae etc. Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae et Lotharingiae; Magnus Dux Hetruriae etc. etc.[6]
- Леопольд ІІ, милістю Божою, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини і Богемії, і т.д.; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський та Лотаринзький; великий герцог Тосканський, і т.д., і т.д.
Середній
- лат. Nos Leopoldus II. divina favente clementia electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Slavoniae, Galiciae, Lodomeriae et Hierosolymae Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae et Lotharingiae; Magnus Dux Hetruriae; Magnus Princeps Transilvaniae; Dux Mediolani, Mantuae, Parmae, etc. Comes Habsburgi, Flandriae, Tyrolis etc. etc.[6]
- Ми, Леопольд ІІ, з божественної ласкавої милості, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини, Волині та Єрусалиму; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський і Лотаринзький; великий герцог Тосканський; великий князь Трансільванський; герцог Міланський, Мантуанський, Пармський і т.д. Граф Габсбурзький, Фландрський, Тірольський, і т.д., і т.д.
Великий
- лат. Nos Leopoldus II. Divina Favente Clementia, electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Slavoniae, Galiciae, Lodomeriae, et Hierosolymae Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae, Lotharingiae, Styriae, Carinthiae et Carnioliae; Magnus Dux Hetruriae; Magnus Princeps Transilvaniae; Marchio Moraviae; Dux Brabantiae, Limburgi, Lucemburgi et Geldriae, Würtembergae, superioris et inferioris Silesiae, Mediolani, Mantuae, Parmae, Placentiae, Guastallae, Osveciniae et Zatoriae, Calabriae, Barri, Montisferrati et Teschinae; Princeps Sueviae et Carolopolis; Comes Habsburgi, Flandriae, Tyrolis, Hannoniae, Kiburgi, Goritiae et Gradiscae; Marchio Sacri Romani Imperii, Burgoviae, superioris et inferioris Lusatiae, Mussoponti et Nomenei; Comes Namurci, Provinciae Valdemontis, Albimontis, Zutphaniae, Sarwerdae, Salmaeet Falkenstenii; Dominus Marchiae Slavonicae et Mechliniae.[6]
- Ми, Леопольд ІІ, з божественної ласкавої милості, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини та Волині, і Єрусалиму; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський і Лотаринзький; великий герцог Тосканський; великий князь Трансільванський; маркграф Моравський; герцог Брабантський, Лімбурзький, Люксембурзький і Гельдернський, Вюртемберзький, Верхньої і Нижньої Сілезії, Міланський, Манутанський, Пармський, П'яченцівський, Гуастальський, Освенцимський і Заторський, Калабрійський, Баррійський, Монтфератський і Тешинський;...
Цікаві факти
Леопольд II першим з правителів європейських держав 30 листопада 1786 року повністю скасував смертну кару у Великому герцогстві Тосканському. На честь цієї події, починаючи з 2002 року, відзначається Міжнародний день «Міста за життя».
Сім'я
- Батько: Франц I, лотаринзький герцог, імператор Священної Римської імперії.
- Матір: Марія-Терезія, імператриця Священної Римської імперії.
- Хрещена матір: Єлизавета, російська імператриця.
- Дружина: (з 1764) з Марія-Луїза (1745—1792), дочка Карла III, короля Іспанії.
- Марія Тереза (1767-1827) — 1787 року одружилась з Антоном, королем Саксонії
- Франц (1768-1835), останній імператор Священної Римської імперії й перший австрійський імператор
- Фердинанд (1769-1824) — Король обох Галичин, Великий Герцог Тосканський
- Марія Анна (1770-1809) — абатиса
- Карл Людвіг (1771-1847) — герцог Тешен
- Олександр Леопольд (1772-1795) — палатин Угорщини
- Альбрехт Йоханн Йозеф (1773-1774)
- Максиміліан (1774-1778)
- Йосип (1776-1847) — палатин Угорщини, з 1799 року одружений з Олександрою Павлівною
- Клементина (1777-1801) — 1797 року вийшла заміж за Франциска I, короля Обох Сицилий
- Антон Віктор (1779-1835) — голова Тевтонського ордену
- Марія Амалія (1780-1789)
- Іоанн Баптист (1782-1859) — граф Меранський
- Райнер Йосип (1783-1853) — віце-король Ломбардо-Венеційського королівства; 1820 року одружився з Єлизаветою Савойською-Каріньяно
- Людвіг (1784-1864) — фельдмаршал-лейтенант
- Рудольф (1788-1831) — кардинал та архієпископ Оломоуцький
Родовід
| 8. Карл V, лотаринзький герцог | ||||||||||||||||
| 4. Леопольд I, лотаринзький герцог | ||||||||||||||||
| 9. Елеонора-Марія, австрійська принцеса | ||||||||||||||||
| 2. Франц I, імператор | ||||||||||||||||
| 10. Філіпп I, орлеанський герцог | ||||||||||||||||
| 5. Єлизавета-Шарлотта, орлеанська герцогиня | ||||||||||||||||
| 11. Єлизавета-Шарлотта, пфальцська графиня | ||||||||||||||||
| 1. Леопольд II, імператор | ||||||||||||||||
| 12. Леопольд I, імператор | ||||||||||||||||
| 6. Карл VI, імператор | ||||||||||||||||
| 13. Елеонора-Магдалина, пфальцська графиня | ||||||||||||||||
| 3. Марія-Терезія, імператриця | ||||||||||||||||
| 14. Людвіг-Рудольф, брауншвейгський герцог | ||||||||||||||||
| 7. Єлизавета-Христина, брауншвейгська герцогиня | ||||||||||||||||
| 15. Христина-Луїза, еттінгенська князівна | ||||||||||||||||
Нагороди
Примітки
Бібліографія
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
