Леонтовича, 11/18

Будинок № 11/18 — будівля Київського політехнікуму зв'язку з монументальною наріжною вежею, розташована на розі бульвару Тараса Шевченка та вулиці Леонтовича, поруч із Володимирським собором.

Леонтовича, 11/18
50°26′39″ пн. ш. 30°30′35″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	будівля
Стиль	сталінська архітектура[d]
Початок будівництва	1949
Побудовано	1956
Адреса	Вулиця Леонтовича
Медіафайли у Вікісховищі

Будинок у стилі радянського неокласицизму виступає архітектурним акцентом наріжної ділянки. Дослідники визначили будівлю як цінну пам'ятку культурного надбання Києва^[1].

Історія ділянки

Уперше Бульварне шосе (майбутній бульвар Тараса Шевченка) згадується у 1834 році. Гімназична вулиця (Леонтовича) виникла у 1860-ті роки, а тодішню назву отримала у 1869 році.

У XIX столітті квартал між сучасними вулицями Леонтовича, Володимирською і бульваром Шевченка виділили під Другу київську гімназію, яку збудували у 1854—1856 роках^[2]. На місці майбутнього політехнікуму з боку вулиці Леонтовича розташовувався одноповерховий будинок.

Будівництво навчального корпусу

1921 року заснували навчально-курсовий комбінат зв'язку. Його розмістили у приміщенні колишнього правління «Товариства цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», розташованого на вулиці Леонтовича, 5. 1947 року Київський політехнікум зв'язку повернувся у відновлену після Німецько-радянської війни будівлю.

Оскільки стара споруда вже не відповідала потребам навчального процесу, 1949 року на ділянці колишньої Другої гімназії, що на розі вулиці Леонтовича й бульвару Шевченка (№ 11/18), розпочали зводити новий навчальний корпус за проєктом архітекторів Віктора Єлізарова й Аріадни Лободи. Будівництво, яке тривало сім років, завершили у 1956 році^[3][4].

• Ділянка, на якій з'явиться Київський політехнікум зв'язку
• 
  Політехнікум зв'язку збудують ліворуч від Другої київської гімназії. Фото 1880-х років
• 
  Політехнікум з'явиться на місці одноповерхового будинку (праворуч від Володимирського собору). Межа ХІХ — ХХ сторіч

Архітектура

Наріжна будівля зведена у стилі радянського ретроспективізму з елементами радянського неокласицизму.

Будинок цегляний, Г-подібний у плані. Має п'ять поверхів. Акцентом будівлі виступає шестиповерхове, вежоподібне, квадратне у плані наріжжя з металевою вежею зв'язку. Від нього відходять різні за розміром крила. Коротка секція з брамою уздовж бульвару Тараса Шевченка примикає до будівлі колишньої гімназії. Композиційним центром фасаду крила з боку вулиці Леонтовича є портал, виділений триповерховими колонами. Брама зміщена ліворуч.

Фасад крила з боку вулиці Леонтовича прикрашений пілястрами, а наріжник — тричвертними колонами. Пілястри на рівні четвертого — п'ятого поверхів і колони на рівні шостого, а також самі верхні поверхи оздоблені пишним орнаментом. Напівцокольний поверх покритий рустом, пофарбованим у коричневий колір^[1].

• З боку вулиці Леонтовича
• 
  Крило з порталом
• 
  Портал

Примітки

1. Будівля Київського політехнікуму зв'язку, 2015, с. 67.
2. Київ і його околиці, 1882, с. 48.
3. 100 років коледжу. Історія Київського політехнікуму зв'язку. Вебсайт Київського політехнікуму зв'язку. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
4. Архітекторка Аріадна Лобода, 2006.

Джерела

• І-й додаток до путівника «Київ і його околиці»: вулиці, домовласники і номера їх будинків у всіх восьми частинах міста Києва з його передмістями (за даними, зібраними Київською міською поліцією) = I-е прибавление к путеводителю «Киев и его окрестности»: улицы, домовладельцы и номера их домов во всех восьми частях города Киева с его предместьями (по сведениям, собранным Киевской городской полицией). — К., 1882. — 137 с.
• Будівля Київського політехнікуму зв'язку // Перелік виявлених об'єктів культурної спадщини, які пропонуються до занесення до переліків щойновиявлених пам'яток архітектури, історії, науки і техніки. — Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень, Міністерство культури України. — К., 2015. — Т. IX.2 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини». — С. 67.
• Кілессо С., Воротинцев В. Лобода Аріадна Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: електронна версія. — 2006. Архівовано з джерела 17 травня 2021. Процитовано.