Ларін Борис Олександрович

Бори́с Олекса́ндрович Ла́рін (5 (17) січня 1893(18930117), Полтава — 26 березня 1964, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і український мовознавець, перекладач. Член-кореспондент АН УРСР (1945). Академік АН Литовської РСР (1949).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ларін.

Борис Олександрович Ларін
Народився	5 (17) січня 1893(1893-01-17) Полтава
Помер	26 березня 1964(1964-03-26) (71 рік) Ленінград
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	соціолінгвіст, діалектолог
Alma mater	Київський університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Науковий керівник	Бодуен де Куртене Іван Олександрович
Аспіранти, докторанти	Aleksandr Gerdd Mara Borisovad
Членство	НАНУ
Нагороди

Біографія

Борис Олександрович Ларін народився 5 січня (17 січня за новим стилем) 1893 року в Полтаві в сім'ї учителя, який пізніше став священиком (батько помер у січні 1930 року).

У 1902—1906 роках навчався в Кам'янець-Подільській гімназії, у 1906—1910 роках — у Київській колегії імені Павла Галагана. 1910 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. 1914 року закінчив його.

Від 1917 року доцент, від 1931 — професор Петроградського (згодом Ленінградського) університету.

В 1948 захистив як дисертацію коментовану публікацію трьох ранніх іноземних джерел з історії російської мови:

• (рос.) „Парижский словарь московитов 1586 г.“ (1948)
• (рос.) „Русско-английский словарь-дневник Ричарда Джемса“ (1959)
• (рос.) „Грамматика Лудольфа“ (1937)

В 1949 був розкритикований марристами за використання іноземних джерел, що відклало публікацію щоденника Річарда Джеймса і призупинило роботи зі складання (рос.) „Древнерусского словаря“, над якими Ларін та очолюваний ним колектив працював у 1934—1949.

На початку 1950-х жив та працював у Вільнюсі, зокрема перекладав художню літературу з литовської.

Наукова діяльність

Ларіну належать дослідження з історико-порівняльного та загального мовознавства, слов'янських, балтійських та індійських мов. Велике значення мають його роботи з історії російської мови. У галузі україністики віддавав перевагу питанням діалектології, був одним з організаторів підготовки «Атласу української мови».

Роботи

• (рос.) Ларин Б.А.. Парижский словарь московитов 1586 г / Перевод, исследование и комментарии Б. А. Ларина. — Рига : Издание ЛатГУ, 1948. — 212 с. — (Источники по разговорной речи Московской Руси)
• (рос.) Ларин Б.А.. Три иностранных источника по разговорной речи Московской Руси XVI-XVII веков. — СПб : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. — 683 с. — 1000 прим. — ISBN 5-228-01583-Х.

Література

• Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1257.
• Дзендзелівський Й. О. Ларін Борис Олександрович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 268—269.

Посилання

• Автобіографія Бориса Олександровича Ларіна [Архівовано 14 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
• Архів Петербурзької русистики. Борис Олександрович Ларін (1893—1964) [Архівовано 25 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
• Словарь обиходного русского языка Московской Руси XVI—XVII веков [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Список научных трудов проф. Б. А. Ларина(рос.)