Кримінальне право у Правах за якими судиться Малоросійський народ
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кримінальне право у" Правах за якими судиться Малоросійський народ"( 1743) — це сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та покарання що, застосовуються відповідно до осіб, які скоїли злочин . Розміщені у проекті зводу законів Гетьманщини XVIII століття.
![]() | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Права, за якими судиться малоросійський народ, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з грудня 2018. |
У період Української держави ("Війська Запорізького") кримінальне право зазнало значних змін .При створюванні кодексу Права за якими судиться Малоросійський народ 1743 р перед Комісією постало нелегке завдання узгодити та звести до певної системи кримінальні (карні) постанови чужих Кодексів, що відрізнялись між собою як з погляду часу так і з основних принципів карної політики, а також необхідність пристосувати цей створювальний Кодекс до тогочасного життя й побуту українців . Немаючи певної провідно ідеї комісія не могла створити свою власну систему, на підставі якої можна було б розподілити запозичені матеріали . Власне тому у Кодексі існує різноманіття засад і поглядів, на підставі яких Комісія ввела в Кодекс норми кримінального права.
Кримінальне право характеризувалося поглибленим розумінням поняття права і справедливості та чіткішим визначенням окремих видів злочинів з покращеною систематизацію. Серед найважливіших рис кримінального права були :
- приватноправовий характер (переслідування злочину було в основному приватним);
- гуманізація;
- певна демократизація (помягшення системи покарання та покращення стану правового становища нижчих груп населення);
У кримінальному праві з'явилися нові поняття пов'язані з ускладненням суспільних відносин і розвитком правових ідей :
- зявилося поняття замаху на злочин , що відрізнялося від поняття завершеного злочину;
- розрізнялися головний злочинець і співучасники ,які у певних випадках видбували меншу кару;
- був складений перелік обставин , що виключали або помягшували покарання навіть за умов завершеного злочину ;
- було чітко сформульовано поняття рецедиву та ін.;
Поняття злочину було багатогранним , оскільки під злочином розуміли і гріх - порушення Божого права і кривду - завдання майнової шкоди приватній людині. У XVIII ст чітко виходить на перше місце розуміння злочину як свавілля та порушення права гарантованого державою (“самоволіє і презреніє права“) .