Корінець книги — торцева поверхня книжкового блоку, в якій скріплені зошити або листи.
.jpg)
Форма корінця визначається конструкцією видання, товщиною блоку та способом його комплектування. При товщині блоку до 5 мм корінець робиться фальцьованим (зігнутим в один згин); при товщині блоку від 12 мм може бути прямим (плоским), округленим і кашованим (грибоподібним, округленим з відігнутими краями)[1][2][3][4]. Дві останні форми характерні для старих та старовинних книг, оскільки блоки, що зшивалися товстими нитками, вимагали вирівнювання за товщиною переднього краю блоку та корінця. Сучасні технології дозволяють створювати об'ємні видання з прямим корінцем, проте округлена і грибоподібна форми краще, оскільки сприяють кращому розкриттю книги і, як наслідок, її міцності та довговічності[1][5]. Книжки з плоским корінцем швидше втрачають форму; на корінці з часом утворюються заломи, а сама книга набуває вигину сторінок поблизу корінця[5].
На верхній і нижній край корінця наклеюється кольорова тканинна тасьма — каптал, що служить для зміцнення та художнього оформлення палітурки[5][6][7]. Для надання корінця додаткової міцності проводиться його окантування: обклеювання по всій довжині папером або коленкором[8][9]. До корінця може приклеюватися також смужка щільного паперу або картону, так званий відстав, щоб довше зберегти його форму та гладкість[10][11].
У готовому виданні корінець книжкового блоку закритий корінцем обкладинки або палітурки: саме ця частина доступна погляду, коли книга стоїть на полиці[12]. Разом з тим протягом століть корінець вважався тильною стороною і не ніс на собі жодної інформації, тому книги було прийнято розташовувати корінцем до стіни і обрізом назовні (причому зберігалися вони переважно в горизонтальному положенні)[13]. Подібному розміщенню сприяла також практика приковувати книги в бібліотеках ланцюгами[de]: ланцюги прикріплювалися до лицьової або тильної сторони палітурки, але не до корінця[14]. У приватних збірках власник міг упізнати книгу за розміром і товщиною, кольором та фактурою палітурки тощо; у невеликих бібліотеках використовувалися додаткові методи ідентифікації, у тому числі прикріплення до ланцюгів ярликів та підпис на передньому обрізі[15]. Тому розміщення книг корінцем вперед узвичаїлося лише в XVI—XVII століттях, під час поступової еволюції книжкової палітурки та збільшення кількості книг у публічних бібліотеках, коли виникла необхідність легко розрізняти подібним чином переплетені книги і для цього стали використовувати напис на корінці[16]. Традиція розміщати на корінці відомості, що дозволяють ідентифікувати видання і том, закріпилася як стандарт лише в першій половині XVIII століття [17] .
У сучасній книговидавничій практиці на корінці прийнято вказувати певні вихідні відомості: назва, ім'я автора, позначення та номер тому для багатотомних видань. При обмеженій площі корінця допустимі опущення деяких із перерахованих елементів або їх подання в скороченому вигляді[18]. Для видань, що мають суперобкладинку, бажано вказувати вихідні відомості як на корінці палітурки, так і на корінці суперобкладинки[19].
В англомовних країнах текст на корінці прийнято розміщувати зверху вниз, хоча повної одноманітності в цьому відношенні немає[20][21]. Цей спосіб оформлення закріплений стандартом ISO 6357: 1985[de] Міжнародної організації зі стандартизації[22][23]. При подібній «низхідній» орієнтації тексту вихідні відомості зручно читати тоді, коли книга лежить обкладинкою догори; якщо ж вона стоїть вертикально, потрібно робити нахил голови праворуч[21][22][23][24].
У більшості країн континентальної Європи і в Росії закріпилася пізніша традиція, відповідно до якої текст на корінці розташовується знизу вгору[25][26][24][27]. Таке розташування зручніше в тому випадку, якщо книга стоїть на полиці: вона більшою мірою відповідає європейській традиції листа зліва направо і не змушує читача змінювати положення голови[25][23].
При достатній ширині корінця можливе також розташування вихідних відомостей поперек[19]. Якщо книга стоїть вертикально, текст читається по горизонталі[22].
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
