Контрольні палати в Російській імперії

Контрольні палати в Російській імперії – місцеві органи Державного контролю. Були утворені в ході фінансової реформи 1860-х рр., яка разом із запровадженням гласності бюджету і нагляду за витратами коштів змінила попередню систему контролю за державними доходами і витратами. Здійснювали контроль за фінансовою діяльністю місцевих цивільних, військових і духовних установ. За ініціативою заступника державного контролера В.Татаринова засновувалися з 1 січня 1865 спершу у 12 губерніях, а з 1866 – у решті губерній і областей Росії замість однойменних відділень казенних палат, крім деяких історичних регіонів: у Царстві Польському відкривалися, починаючи з 1867, у Закавказькому та Туркестанському краях – з 1868. Зразком були подібні установи Пруссії, Австрії, Бельгії і Франції. У своїй діяльності керувалися "Тимчасовим положенням про місцеві контрольні установи" від 3 січня 1866 та "Інструкцією контрольним палатам і відділенням" від 30 травня 1866. Функціонували в губернських центрах: Києві (1866–1919), Чернігові (1865–1920), Полтаві (1866–1919), Херсоні (1865–1919), Катеринославі (нині м. Дніпро; 1865–1920), Харкові (1866–1919), Подільська в Кам'янці-Подільську (нині м. Кам'янець-Подільський; 1866–1918), Волинська в Житомирі (1865–1919), Таврійська в Сімферополі (1865–1920). Для контролю за буд-вом і експлуатацією залізниць відкривалися окремі установи, зокрема на Харківсько-Миколаївській (1883), Уманській гілці Південно-Західної (1888), Донецькій, Курсько-Харківсько-Азовській, Лозово-Севастопольській (1889) залізницях. Контрольна палата була незалежною від місцевої адміністрації і не входила в число губернських установ, що підпорядковувалися губернаторові та губернському прокуророві, а підлягала безпосередньо державному контролерові й раді державного контролера.

Складалася із загального присутствія (управляючого, помічника управляючого, старшого ревізора) та штату співробітників: старших і молодших ревізорів, їхніх помічників, секретаря і журналіста (вів журнал засідань). До контрольної палати не входили представники місцевої адміністрації, губернатор наділявся лише правом повідомляти державного контролера про випадки зловживань контрольної палати, а також наглядати за її чиновниками й службовцями в політичному і поліцейському відношеннях. Управляючі контрольними палатами призначалися й звільнялися за погодженням з імператором, їхні помічники і ревізори – держ. контролером. Очолювали контрольні палати зазвичай фахівці центральних установ, що було викликане браком спеціалістів на місцях та недовірою до чиновників регіонального походження.

Контрольна палата наглядала і перевіряла грошові обіги в губернії, ревізувала звітність місцевих установ, вдаючись до раптових перевірок, зокрема губернських і повітових казначейств, каси спеціальних збирачів, а також розпорядження кредитами і зборами держ. статків. Вона також наглядала за правильністю руху, збереженням грошових капіталів і матеріальних засобів у губернії, з'ясовуючи вигідність або невигідність господарських операцій. Результати ревізій розглядало загальне присутствіє контрольної палати, ці результати надсилалися в Державний контроль у вигляді звіту про діяльність палати. Заг. присутствіє обговорювало вигоду від здійснення різних грошових операцій, з'ясовувало нарахування, а також окремі питання, що виникали під час ревізій. Чиновники контрольної палати були присутніми при проведенні торгів в управлінні держ. маєтностей та в казенних палатах під час знищення контрамарок і гербових паперів. Схвалювала результати ревізій і приймала рішення рада держ. контролера.

Контрольні палати припинили свою діяльність згідно із постановою Народного комісаріату державного контролю УСРР «О единообразном наименовании учреждений государственного контроля» від 15 березня 1919.

Джерела та література

• Шандра В.С. Контрольні палати в Російській імперії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Посилання

• Контрольна палата [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.