Конкурс піаністів імені Фридеріка Шопена

Конкурс піаністів імені Фридеріка Шопена — конкурс академічних піаністів, що проходить у Варшаві один раз на п'ять років і присвячений винятково музиці Фредерика Шопена.

Конкурс був уперше проведений у 1927 року з ініціативи польського піаніста й музичного педагога Єжи Журавльова. До початку Другої світової війни конкурс відбувся тричі, і всі три рази його виграли радянські піаністи. В 1949 році пройшов четвертий конкурс, а з 1955 року відновився нормальний п'ятирічний цикл.

Переможці конкурсу

1927	Лев Оборін (СРСР)
1932	Олександр Юнінський (СРСР)
1937	Яків Зак (СРСР)
1949	Белла Давидович (СРСР) і Галина Черни-Стефанська (Польща)
1955	Адам Харасевич (Польща)
1960	Мауріціо Полліні (Італія)
1965	Марта Аргерих (Аргентина)
1970	Гаррік Олссон (США)
1975	Кристіан Цимерман (Польща)
1980	Данг Тхай Шон (В'єтнам)
1985	Станіслав Бунін (СРСР)
1990	перша премія не присуджена
1995	перша премія не присуджена (друга премія — Олексій Султанов)
2000	Юнді Лі (Китай)
2005	Рафал Блехач[pl] (Польща)
2010	Юліана Авдеєва (Росія)

Цікаві факти

• В 1955 р. члени журі конкурсу Лев Оборін (переможець першого конкурсу в 1927 р.) і Артуро Бенедетті Микеланджелі відмовилися підписати підсумковий протокол, протестуючи проти присудження першого місця польському піаністові Харасевичу замість відсунутого на друге місце Володимира Ашкеназі. В 1980 році стався аналогічний випадок: член журі Марта Аргерих покинула конкурс у знак протесту після того, як югославський піаніст Іво Погорелич не був допущений до третього туру.
• Після того, як в 1990 й 1995 рр. журі двічі поспіль не присудило першої премії, така можливість була усунута із правил.
• Переможець конкурсу 2005 року польський піаніст Рафал Блехач^[pl], крім головного призу конкурсу, одержав і всі чотири додаткових призи першорядної важливості: за найкраще виконання полонезу, мазурки, сонати й концерту.

Посилання

• Офіційний сайт конкурсу (англ.)(пол.)