![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/a/a3/Three_Kingdoms_of_Korea_blank_ukr.png/640px-Three_Kingdoms_of_Korea_blank_ukr.png&w=640&q=50)
Когурьо
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Коґурьо́ (кор. 고구려, 高句麗; кит. 高句麗, трансліт. gāogōulí; яп. こうくり, трансліт. kōkuri) — назва корейського племені й однойменної держави, що існувала з 37 до н. е. до 668 н. е. Поряд з Коґурьо знаходилися ще дві давньокорейські держави — Сілла і Пекче, тому цей час називають періодом трьох корейських королівств.
고구려(高句麗) Коґурьо | |||||||||||
| |||||||||||
Прапор | |||||||||||
![]() | |||||||||||
Столиця | Чжольбон (37 до н. е.-3) Куннесон (3-427) Пхеньян (427—668) | ||||||||||
Мови | когурьоська (старокорейська) | ||||||||||
Релігії | Буддизм, конфуціанство, даосизм, шаманізм | ||||||||||
Форма правління | монархія | ||||||||||
Ван | |||||||||||
- 37 до н. е. — 19 до н. е. | Тонмьонсон | ||||||||||
- 391—413 | Квангетхо | ||||||||||
- 413—491 | Чансухо | ||||||||||
- 590—618 | Йонянгхо | ||||||||||
Історія | |||||||||||
- Заснування | 37 до н. е. | ||||||||||
- Прийняття буддизму | 372 | ||||||||||
- Походи Квангетхо | 391 - 413 | ||||||||||
- когурьосько-суіські війни | 598 - 614 | ||||||||||
- когурьосько-танські війни | 645 - 668 | ||||||||||
- Падіння Пхеньяна | 21 вересня 668 | ||||||||||
Населення | |||||||||||
- | 3 500 000 (668) осіб | ||||||||||
| |||||||||||
|
Історія Кореї | |
---|---|
![]() | |
Доісторична Корея | |
Кочосон, Чінгук | |
Ранні корейські королівства | |
Пуйо, Окчо, Тон'є, Самхан, Конфедерація Кая | |
Три королівства | |
Когурьо, Пекче, Сілла | |
Об'єднане Сілла, Пархе | |
Пізні три королівства | |
Корьо: Кіданьські війни, Монгольські вторгнення | |
Чосон: Імджинська війна | |
Корейська імперія | |
Генерал-резиденти | |
Під контролем Японії: | |
Генерал-губернатори, Тимчасовий уряд Республіки Корея | |
Розділена Корея: | |
Корейська війна, Північна, Південна Корея | |
Хронологія, Військова історія, Список монархів | |
Портал «Корея»
|
Плем'я когурьо до початку 1 століття до н. е. займало територію середньої течії річки Ялуцзян (кит. 鸭绿江; корейська назва — Амноккан, кор. 압록강), яка в наш час розділяє КНР і КНДР. Перший докладний опис міститься у китайських династичних хроніках «Саньґочжи» 3 століття. Племінне державне утворення Когурьо домоглося незалежності від Китаю у 37 до н. е.
Сучасна назва «Корея» походить від назви середньовічної держави Корьо, яка, у свою чергу, є скороченням від назви «Когурьо».
Столицею держави Когурьо було місто Хвандо, сучасний Цзіань у Північно-Східному Китаї, а з початку 5 століття — місто Пхеньян.
Найвищої могутності держава досягла наприкінці 4 століття, контролюючи велику територію на півночі Корейського півострова й більшу частину Маньчжурії. Посиленню Когурьо сприяла роздрібненість сусіднього Китаю, правителі якого були не в змозі відновити свій вплив у Кореї.
У 612 Когурьо відбило завойовницький похід китайської династії Суй, що призвело до її падіння. У 668 державу було розгромлено ордами китайської імперії Тан, яка виступила у союзі з корейською державою Сілла. Тан отримала володіння Когурьо на північ від річки Тендоган, а Сілла — південні території цього королівства.