Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Книга шляхів і країн (كتاب المسالك والممالك «Кітаб ал-масалік ва-л-мамалік») — найбільш ранній зі збережених до наших днів арабських географічних трактатів, складений в IX ст. начальником пошт північної Персії ібн Хордадбехом.
На думку більшості дослідників, праця створювалася у два етапи: перший варіант був закінчений в 846/847 р., а другий, доповнений, — не пізніше 885/886 р. Даної точки зору дотримувалися М. О. Медніков (1855—1918), М. О. Караулов (1876—1937), В. Г. Василівський (1838—1899), І. Ю. Крачковський (1883—1951), а також Ріхард Хенніг.[1] Відповідно до іншої точки зору, існувала тільки одна — остання — редакція. Вказану точку зору відстоював П. Г. Булгаков (1927—1993).[2] Збережений текст відомий за трьома рукописами і являє собою скорочений варіант твору.
Твір призначався якомусь члену аббасидської династії — ймовірно, спадкоємцю. На його прохання Ібн Хордадбех переклав арабською книгу Птолемея, а до неї як доповнення доклав власний путівник. Книга є коротким описом країн із зазначенням областей, доріг, торгових шляхів, відстаней між пунктами і сум зібраних податків. Залюднений світ поділяється відповідно до античної традиції на чотири частини: Аруфі (Європу), Лубію (Лівію), Атіуфію (Ефіопію) і Аскутію (Скіфію). Охоплено велику частину ойкумени від Іспанії до Китаю та Індії. Центральну увагу приділено Халіфату, є також у докладному опису Візантії, спираючись на військову інформацію. Зустрічаються популярні в арабській літературі цікаві розповіді про дивинки.
Щодо Східної Європи наводиться спорадична інформація. Чорне море у творі називається Хазарським, Каспійське море — Джурджанським. Наведено цікаву розповідь про арабську експедицію до легендарного муру, що замикає народи Гога і Магога. Експедиція стартувала з Багдада, дійшла через Кавказ до Хазарії і звідти пішла кудись в Азію, можливо, досягнувши Великого китайського муру.
Особливу цінність мають найранніші в арабській географії згадки про слов'ян і русів. Посеред розповіді про маршрути єврейських купців раданітів, які з Європи доходили до Китаю, вставлено опис Волзького торгового шляху. Він починався від північних областей слов'ян, йшов Чорним морем через володіння Візантії, потім по Дону і Волзі до хазарського міста Хамлідж біля Каспійського моря, а звідти до Джурджану і потім суходолом на верблюдах до Багдаду. Руси використовували слов'ян як перекладачів і видавали себе за християн, щоб платити менші податки. Деякі дослідники використовують твір Ібн Хордадбеха для вивчення правового статусу купців русів за кордоном (І. В. Петров).[3] Крім того Ібн Хордадбех повідомляє, що руси є різновидом слов'ян[4]:
Що стосується русів, а вони — вид слов'ян, то вони везуть хутра бобра, хутра чорних лисиць і мечі з віддалених [земель] слов'ян до Румійського моря, і бере з них десятину володар Руму. А то йдуть по [Танісу], річці слов'ян, входять у Хамлідж, місто хазар, і бере з них десятину їхній володар. Потім вирушають до моря Джурджана і виходять на якомусь облюбованому його березі, а навколо цього моря — 500 фарсахів. Іноді везуть свої товари з Джурджана на верблюдах до Багдада, і перекладають їм слов'янські слуги, і кажуть вони, що вони християни і платять джизью
Праця Ібн Хордадбеха користувалася великою популярністю. Практично всі наступні географи посилалися на неї. Навіть ті, хто критикував вченого за надто велику стислість, визнавали цінність і достовірність зібраних відомостей. Найбільш близькі до нього твори авторів Х ст. Ібн аль-Факіх та Кудами ібн Джафара.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.