Клаузула
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кла́узула, або кла́взула, (лат. clausula — закінчення) — заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся клаузули мовиться про риму).
Клаузула буває окситонною, коли після ритмічного акценту відсутні ненаголошені склади (орел), парокситонною — при наявності одного ненаголошеного складу (небо), дактилічною — двох складів (посмішка), гіпердактилічною — трьох складів (характерника). Клаузула, бувши одним із складників віршового рядка, несе особливе структурне та смислове навантаження в білих віршах:
- (…) І вся пустиня мов знялася вгору
- І в небо ринула. На жовтім небі
- Померкло сонце — око Озіріса —
- І стало так, мов цілий світ осліп… (Леся Українка).
Клаузула подеколи вживається і в прозі, як кінцівка певних фраз.
Приклад окситонної клаузули:
- І являвсь мені Госпо́дь
- В громі, бурі і росі́.
- У веселках, зореницях
- І в симфонії кома́х (П. Тичина).
Приклад парокситонної клаузули:
- перелічить усю грома́ду,
- а тоді число шука́йте,
- щоб означити в реє́стрі
- вихід в не́бо (І. Римарук).