Кислота Льюїса
хімічна сполука, що є акцептором електронної пари і таким чином, здатна прийняти пару електронів сполуки-донора (основи Льюїса) на незаповн / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Кислота Льюїса?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Кисло́та Лью́їса — це будь-яка хімічна сполука, яка веде себе як акцептор пари електронів з утворенням дативного зв'язку. Назва кислот Льюїса походить від хіміка Гілберта Нютона Льюїса, який вперше описав кислоти та основи, використовуючи теорію основ та кислот Льюїса у 1923 році. Зазвичай кислоти Льюїса мають тригональну планарну симетрію з вільною p-орбіталлю, як-от BR3, де R - це органічний ліганд або галоген. Кислоти Льюїса використовують найнижчу незаповнену молекулярну орбіталь (lowest unoccupied molecular orbital або LUMO) для утворення хімічного зв'язку.
Теорія Льюїса розглядає, що кислоти Льюїса взаємодіють з основами шляхом успільнення пари електронів без зміни ступеню окиснення всіх компонентів хімічної реакції.
Кисло́та Лью́їса реагує з основою Льюїса з утворенням аддукту Льюїса. Тим часом, основа Льюїса — це будь-яка речовина, що є донором електронної пари кислоті Льюїса для утворення аддукту Льюїса. Наприклад, OH− та NH3 є основами Льюїса, тому що вони можуть бути донорами електронної пари. В аддукті кислота Льюїса та основа Льюїса ділять електронну пару, надану основою Льюїса.
Переважно, назви кислота Льюїса та основа Льюїса надаються речовинам у контексті окремої реакції. Наприклад, у реакції між Me3B та NH3, з утворенням Me3BNH3, Me3B виконує роль кислоти Льюїса, а NH3 — роль основи Льюїса. Me3BNH3 є аддуктом Льюїса.
Молекулярна частинка, що є акцептором електронної пари й з основами Льюїса дає аддукти Льюїса, зв'язок з якими утворюється за рахунок успільнення електронної пари основи, пр., BF3, AlCl3.
R3B (кислота) + :NR3 (основа) →R3B––N+R3 (аддукт)