Кафірніган

|оригінальна_назва=

Кафірніган
36°56′13″ пн. ш. 68°00′53″ сх. д.
Витік
• координати	38°43′26″ пн. ш. 69°19′25″ сх. д.
Гирло	Амудар'я
• координати	36°56′12″ пн. ш. 68°00′53″ сх. д.
Басейн	Аральське море
Країни:	Таджикистан
Прирічкові країни:	Таджикистан  Узбекистан
Довжина	387 км
Площа басейну:	1 160 км²
Середньорічний стік	164 м³/с
Притоки:	Варзоб, Ханака, Елок
Медіафайли у Вікісховищі

Кафірніган (тадж. Кофурниҳон «камфароносна» від тадж. кофур «камфара» + тадж. ниҳон тут: «містити (в собі)») — річка в Середній Азії, одна з головних приток Амудар'ї (басейн Аральського моря); протікає в Таджикистані і прикордоні з Узбекистаном.

Загальні характеристики

Загальна довжина Кафірнігану — 387 км, площа басейну — 11,6 тис. км², пересічний ухил течії — 23 м/км.

Живлення річки переважно снігове, також льодовикове. Повноводдя триває від березня до вересня з максимальним стоком води в червні (у верхів'ї) і від лютого до кінця серпня з максимальним стоком у квітні в пониззі. Пересічний показник витрат води — 164 м³/с, однак у залежності від сезону і погодних умов витрати коливаються на рівні від 30 до 1 200 м³/с. Пересічна річна замутненість води в пониззі — понад 1 500 г/м³.

Головні притоки Кафірнігану:

• праві: Варзоб, Ханака;
• ліві: Елок.

Географія протікання та використання

Кафірніган бере початок біля почелення Раміт на схилі Гісарського хребта, де зиваються води річок Сардаї-Мійона та Сорбо. Протікає Гісарською долиною.

У пониззі річкові береги вкриті комишами и тугайовими лісами.

На річці розташоване місто Вахдат, у її басейні — столиця Таджикистану місто Душанбе.

Вода Кафірнігану використовується для зрошення земель долини, а також для рибальства.

На притоках річки розташовані 26 ГЕС із сумарною потужністю понад 4,2 млн кВт (2000-ні).

Джерела та посилання

• Яблоков Олександр Своенравный Кафирниган // алманах «На суше и на море» № 19, М., 1979, стор. 386-390 (рос.)
• Кафірніган^{[недоступне посилання з липня 2019]} у довіднику Словарь современных географических названий / Под общ. ред. акад. В. М. Котлякова, Екатеринбург: «У-Фактория», 2006 (рос.)