Каролінзьке мистецтво
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Каролінгське мистецтво походить з імперії франків в періоді бл. 120 років між 780—900 роками — протягом правління Карла I Великого та його безпосередніх нащадків — відомого під назвою Каролінгське Відродження. Предмети мистецтва вироблялись в декількох центрах (школами королівського двору та групою важливих монастирів під імперським покровительством) на території сучасних Франції, Німеччини, Австрії, північної Італії та Нижніх країн. Предмети, які збереглися до нашого часу і були вироблені в той період поза цими центрами, значно гіршої якості та меншої складності дизайну. Стиль зазнав суттєвого впливу від острівного мистецтва Британських островів (через континентальні місіонерські центри) та від ряду візантійських митців, які ймовірно були резидентами каролінзьких центрів.
Вважається, що це була перша серйозна спроба в Північній Європі відродити та перевершити класичні середземноморські форми та стилі мистецтва, наслідком чого стало змішування класичних та північних елементів в розкішному, але строгому стилі. Зокрема до мистецтва було введено північну впевненість у зображенні людських фігур. Цей стиль облаштував підґрунтя для розвитку в Західній Європі романського мистецтва та врешті і готики.
Каролінгське мистецтво є частиною періоду в середньовічному мистецтві, що деколи називають «дороманським». Після досить хаотичного проміжку часу після каролінзького періоду, нова саксонська (оттонська) династія відновила починаючи з бл.950 року імперське мистецтво (оттонське мистецтво), що було засновано та розвивалось на базі каролінзького мистецтва.