Карл Генрихович Вайно

|освіта= |українське ім'я= |оригінальне ім'я= |періодпочаток= |порядок= |періодкінець= |прапор=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайно.

Карл Генрихович Вайно
ест. Karl Vaino
Народився	28 травня 1923(1923-05-28)[1] Томськ, РСФРР, СРСР[1]
Помер	12 лютого 2022(2022-02-12) (98 років) Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] і Омський державний університет шляхів сполученняd
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Титул	Перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР
Посада	Список Перших секретарів ЦК Компартії Естонської РСР і депутат Верховної ради СРСР[d]
Попередник	Йоганнес Кебін
Наступник	Вайно Вяльяс
Партія	КПРС з 1947
Батько	Генріх Вайно
Мати	Лідія Саві
У шлюбі з	Ганна Іллівна
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Ге́нрихович Ва́йно (ест. Karl Vaino; 28 травня 1923(19230528), місто Томськ, тепер Російська Федерація — 12 лютого 2022) — естонський компартійний і політичний діяч, перший секретар ЦК Компартії Естонської РСР у 1978—1988 роках. Член ЦК КПРС (1981—1990). Депутат Ради Союзу Верховної ради СРСР 10—11-го скликань (1979—1989) від Естонської РСР^[2].

Життєпис

Народився в родині комуністичних емігрантів з Естонії. Сім'я вважалася русифікованою, естонською мовою Вайно володів погано — розмовляв з акцентом та з помилками.

Член ВКП(б) з 1947.

Після закінчення Томського електромеханічного інституту інженерів транспорту (1947) перебував на інженерно-технічній роботі (електротехнік, начальник електросилових установок дільниці) на залізниці в Естонській РСР.

З 1948 року — на партійній роботі: інструктор ЦК КП(б) Естонії (1949—1952), секретар Талліннського обласного комітету КП(б) Естонії (1952), заступник завідувача, завідувач промислово-транспортного відділу ЦК КП Естонії (1952—1957). Закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК КПРС (1957).

У червні 1957 — лютому 1960 року — заступник голови Ради народного господарства Естонського економічного адміністративного району — міністр Естонської РСР.

17 лютого 1960 — 26 липня 1978 — секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

26 липня 1978 — 16 червня 1988 — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Естонії.

В результаті численних протестів естонської громадськості був звільнений з посади й переведений на роботу до Москви. У 1988—1990 роках був членом Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення. Проживав у Москві.

Помер у лютому 2022 року на 99-му році життя. Відспівування Вайно відбулося 14 лютого 2022 року.

Політичні погляди

В Естонії його вважали інструментом русифікації країни. В 1988 році під час пожвавлення громадського і суспільного руху в Естонії, внаслідок демократизації та гласності, Карло Вайно попросив Політбюро ЦК КПРС застосувати радянські війська проти протестувальників^[3]. Після початку перебудови залишив пост.

Родина

• Син Карла Вайно — Едуард Вайно (нар. 1949) — економіст за фахом, номенклатурний радянський, потім російський працівник сфери зовнішньої торгівлі. З 2000-х років член правління, віце-президет АвтоВАЗу; також займає посаду голови ділової Ради Росія—Куба Торгово-промислової палати РФ.

• Онук, Антон Вайно — російський урядовець, глава Адміністрації президента РФ (з липня 2016).

Нагороди і звання

• два ордени Леніна (16.03.1981, 27.05.1983)
• орден Жовтневої Революції (25.08.1971)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (19.03.1959, 1.10.1965, 12.12.1973)
• медаль «За трудову доблесть» (20.07.1950)
• медалі

Примітки

1. Вайно Карл Генрихович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Список депутатів Верховної ради СРСР 11 скликання. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 1 березня 2015.
3. Антон Вайно - ким є новий глава адміністрації Путіна?. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019.

Джерела

• Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу 1898–1991 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]