Терещенко Каленик Мефодійович

Терещенко Каленик (Каленій) Мефодійович (11 серпня 1879, с. Попівка, Звенигородський повіт, Київська губернія — 3 червня 1969) — український скульптор Автор першого пам'ятника Т. Г. Шевченку, встановленого на Чернеча гора у Каневі (1923 ).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терещенко.

Терещенко Каленик Мефодійович
Народився	11 серпня 1879(1879-08-11) Звенигородський район, СРСР
Помер	3 червня 1969(1969-06-03) (89 років)
Діяльність	художник
Alma mater	Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца
Брати, сестри	Терещенко Софія Мефодіївна і Терещенко Нифонт Мефодійович

Життєпис

Народився 11 серпня 1879 р. в с. Попівка Звенигородський повіт, Київська губернія (нині Звенигородський район Черкаська область) в багатодітній родині відставного солдата і селянки. У 5 років залишився без батька. Тоді й починає цікавитися малюванням.

Закінчив художню школу, де отримував стипендію й обіди. Був дуже здібним до малювання. Учився в Петербурзька академія мистецтв і в майстерні В. Беклемішева (1902 - 1914 рр.) тут оволодів навичками творіння пам'ятників. По закінченню академії викладав ліплення в школі мистецтв.

До 1917 р. працював у монументально-декоративному оформленні палаців Петергофа та Царського села. Створював ліпні прикраси та скульптури для придворного музею в стилі княжої доби Київська Русь, барельєф "Олегові лодії та струги під Цареградом"^[1].

Через революцію повернувся ло Попівки. Викладав малювання, живопис та ліплення у Звенигородській та Гусаківській школах. Оформляв виставки у сільбудах.

Разом із сестрою Софія Мефодіївна Терещенко та братом Нифонтом заснував 1920-го рр. художню школу імені Тараса Шевченка. Допомагав сестрі у створенні краєзнавчого музею в Звенигородка.

Творчість

Першу робочу модель він виліпив із глини. Далі змайстрував модель із дерева. Робітники ливарного цеху Городищенський цукрозавод на власний ризик виконали всі необхідні роботи і 1923-го р. стали творцями одного з перших вітчизняних пам'ятників Шевченку.

В неділю 1 липня 1923-го р. за присутності 15 тис. жителів Канева, довколішніх сіл і гостей із інших куточків України пам'ятник урочисто відкрили. Це погруддя простояло на могилі 16 років. Потім його замінили величним пам'ятником Матвія Манізера, що стоїть на Чернечій горі й понині. Погруддя Т. Шевченка на могилі в Каневі (1923, тепер у музеї), пам'ятники Шевченкові в місті Шполі (1924), селах Моринцях (1927) і Кирилівці (1930).

Література

• Терещенко Каленик Мефодійович [Архівовано 10 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. — К.,2010. — С.853.
• Віктор Жадько. Сповідь розпятої душі. — К.,2010. — С.32-37.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

• Терещенко Каленик Мефодійович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 238.

1. Gazeta.ua (13 серпня 2019). Автор першого пам'ятника Тарасу Шевченку заробляв на життя плетінням кошиків. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.