![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/69/Siberia_gold_rush.jpg/640px-Siberia_gold_rush.jpg&w=640&q=50)
Золота лихоманка у Сибіру
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Золота лихоманка в Сибіру — неорганізований масовий видобуток золота в Томської губернії в першій половині XIX століття.
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (квітень 2017) |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/69/Siberia_gold_rush.jpg/320px-Siberia_gold_rush.jpg)
З кінця 20-х років XIX ст. у Томській губернії (район між Томськом, Кемерово й Канськом) почалась розробка золотих розсипів, відкритих пошуковою партією Степана Баландіна. Один Воскресенський рудник дав тут понад 600 пудів золота (небачений раніше у відкритому розсипу вміст золота дозволив промивати майже по пуду щоденно). У 1838—1840 роках у межиріччі Єнісею, Ангари й Підкам'яної Тунгуски зусиллями Г. Машарова, Є. Жмаєва й Т. Зотова були розвідані величезні родовища золота, розробки яких зумовили сибірську золоту лихоманку. Ось як описує ці події в історичному нарисі «Місто Катеринбург» Д. Мамін-Сибіряк:
„Знаменитий Тит Полікарпович Зотов... уславився як улюбленець якогось дикого щастя. Він виступив у черзі єкатеринбурзьких золотопромисловців останнім і швидко наздогнав своїх попередників: протягом 10 років на промислах у єнісейській тайзі ним було видобуто золота більш ніж на 30 мільйонів рублів. Честь відкриття цих промислів належить, як оповідають, хрещеному киргизу Є. Жмаєву, який служив у Зотова розвідником. Аніка Рязанов і Тит Зотов назавжди залишаться в сибірському літопису, як перші королі золотої справи, а всі інші прийшли вже по їх широких слідах... Надзвичайний приплив капіталів, звісно, відобразився на житті Катеринбургу. Утворилася справжня героїчна смуга. Навколо головних золотопромисловців зріс цілий шар дрібних; торгівля оживилася, з усіх кінців до міста потяглися цупкі й пронирливі люди, що жадали поживитися „від впалих крихт”. Засяяв і гірничий чиновницький світ, що мав таке близьке відношення до „благословення Божого”, захованого в земних надрах... Свого зеніту неймовірне життя катеринбурзьких набобів досягло в момент злиття таких двох родин, як Зотови й Рязанови: син Т. Зотова женився на дочці А. Рязанова, і це „зотовське весілля” тривало цілий рік”.
Наприкінці 40-х років XIX ст. розпочалась експлуатація східносибірського Ленського золота (межиріччя Лени, Вітіма й Олекми). З 1867 р. цей район, завдяки особливо багатим розсипам на річці Бодайбо, вийшов на перше місце в Росії. 1857 р. гірничим інженером Н. Аносовим (сином славетного металурга й начальника Златоустівського гірничого округу) виявлені золоті розсипи в басейні Амуру. Ним же було відкрито й головний золотоносний район Приамур'я — Джалінду (1866 р.), який наприкінці XIX ст. давав найбільше золота в Росії.
За підрахунками Головної контори Алтайського гірничого округу з 1819 по 1861 рр. в Сибіру було видобуто 35587 пудів золота на суму понад 470 млн руб. У 1861 році було зареєстровано 459 золотопромислового компаній і товариств. На 372 копальнях працювали 30269 людина. За рік вони добули 1071 пуд золота. До 1861 року були видані 1125 дозволів на видобування золота. З них 621 (55,3 %) дозволів отримали дворяни, потомствені почесні громадяни — 87 (7,7 %), купці першої та другої гільдій — 417 чол. (37,0 %).