Згін населення з Правобережної України в Лівобережну (1711—1712)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Згін населення з Правобережної України в Лівобережну (1711—1712) — насильне переселення (депортація) мешканців Правобережної України в Лівобережну (Гетьманщину), яке було проведено московською владою за наказом Петра І.
Згін населення з Правобережної України в Лівобережну | |
Країна | Гетьманщина і Річ Посполита |
---|---|
Час/дата початку | 1711 |
Час/дата закінчення | 1712 |
Правобрежна Україна на карті сучасної України |
Згін населення з площі близько 35 000 кв² проведений наприкінці грудня 1711 і в січні-лютому 1712. За різними оцінками, було зігнано від 100 до 200 тисяч мешканців.
Рішення про згін було наслідком втрати Москвою правобережжя Дніпра внаслідок укладення Прутського миру.
Також існує пояснення, що рішення прийнято у відповідь на нелояльне ставлення українців Правобережжя до московської влади, і що такому рішенню передували перехід Івана Мазепи та запорожців на бік шведського короля Карла ХІІ під час Північної війни в Україні (1708 р.), а також велика підтримка населенням та козацькими полками гетьмана Пилипа Орлика під час його походу на Правобережну Україну (1711 р.).
Згін був добре спланований. Загальну відповідальність за його проведення ніс фельдмаршал Борис Шереметєв, безпосередньо ж провів генерал Карл Евальд фон Ренне[de], в розпорядженні якого при цьому був кавалерійський корпус з п'яти полків та деякі нерегулярні військові частини.
За задумом Бориса Шереметєва, лівобережне козацьке військо мало допомогти переганяти населення, проте жоден з документів не засвідчує його участі. Це наводить на думку, що лівобережний гетьман Іван Скоропадський свідомо уникав участі у згоні, не бажаючи зіткнути лівобережне козацтво з правобережним, а також розумів, що влаштування зігнаних у Лівобережній Україні є справою надзвичайно складною. Це не завадило йому на початку згону, на прохання Шереметєва, звернутися до населення Правобережжя з універсалом, що закликав його переходити на лівий берег Дніпра.[1]
Активністю у здійсненні згону відзначився правобережний білоцерківський полковник Антон Танський. Допомогу Ренне надали ще два правобережних полковники — чигиринський Гнат Ґалаґан і брацлавський Григорій Іваненко.