![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/27/Notes_from_a_Dead_House.jpg/640px-Notes_from_a_Dead_House.jpg&w=640&q=50)
Записки з Мертвого будинку
роман Достоєвського / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Записки з Мертвого будинку?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Записки з Мертвого будинку (рос. Записки из Мёртвого дома) — напівавтобіографічний твір Федора Михайловича Достоєвського, що включає в себе однойменну повість та кілька розповідей, написаних у 1860—1861 рр. Створено на основі вражень від перебування в Омському острозі 1850—1854 рр., де письменник відбував покарання по справі петрашевців (зібрання, де обговорювалися питання перебудови суспільства, відміни кріпацтва, цензури тощо). Перші глави твору було надруковано в журналі «Время», який видавав старший брат автора, Михайло Михайлович Достоєвський.
Записки з Мертвого будинку | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Записки из Мёртвого дома | ||||
![]() | ||||
Жанр | повість | |||
Автор | Федір Михайлович Достоєвський | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1860-1861 | |||
Опубліковано | 1862 | |||
Країна | ![]() | |||
Попередній твір | Принижені і ображені | |||
Наступний твір | Записки з підпілля | |||
У «Гутенберзі» | 37536 | |||
| ||||
![]() | ||||
На перших сторінках твору Достоєвський описує батьковбицю Ільїнського, який служив у тобольському лінійному батальйоні та був засуджений на двадцять років. Він нібито через борги вбив батька заради спадку, проте у злочині не зізнавався. «Все місто, в якому раніше служив цей батьковбивця, розповідало цю історію однаково». Проте після того, як твір вийшов друком, Достоєвський отримав лист із Тобольська. У травні 1862 року суд виправдав Ільїнського, про що письменник згадав у сьомій главі другої частини «Записок з Мертвого будинку» в журналі «Время». Цей факт глибоко вразив Федора Михайловича і пізніше став фабулою останнього його роману «Брати Карамазови», про задум якого він згадує в щоденнику в вересні 1874 р.