Загальноосвітня школа № 9 (Кременчук)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кременчу́цька ЗОШ І—ІІІ ступені́в № 9 — загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 9, розташована у Кременчуці. Будівля школи є пам'яткою архітектури.
| Кременчуцька ЗОШ І—ІІІ ступенів № 9 | |
|---|---|
 | |
| Тип | ЗОШ |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Кременчук |
| 49°02′29″ пн. ш. 33°25′38″ сх. д. | |
| Засновано | 1936 |
| Директор | Камська Тетяна Володимирівна |
| Адреса | Полтавська область, Кременчук, вул. Івана Приходька, 38/5 |
| Сайт | kremenchuk-gimnaz9.pl.sch.in.ua |
 | |
 Загальноосвітня школа № 9 у Вікісховищі | |
Будівля Крюківської школи № 4 (нині № 9) відкрита 1 вересня 1936 р. за типовим проектом на 840 учнів. П-подібна в плані, цегляна, триповерхова. Зараз вхід у будівлю з двору.
Це була перша школа, збудована в Крюкові за радянських часів. Сюди поступово переводили учнів із деяких інших шкіл Крюкова. Першим директором була Зінченко Ксенія Олександрівна (1936-1938рр.). Перший випуск 10 класу відбувся у 1939 р.
У червні 1941 р. у Крюкові був організований винищувальний батальйон, який дислокувався у приміщенні школи. Командиром батальйону був начальник міліції Михайлик; політруком, а згодом командиром – учитель російської мови і літератури Дмитро (Іванович?) Ляпкало, командиром одного із взводів – учитель історії Хоха Василь Дементійович (загинув 09.08.1941 в рядах бійців ДНО).
Під час окупації у школі знаходився німецький госпіталь, відразу після визволення Крюкова – короткий час радянський госпіталь. Під час війни будинок мало постраждав, тому заняття відновилися уже в 1944 р.
У післявоєнний період нумерація шкіл змінилася, і Крюківська школа № 4 стала середньою школою № 9.
У 2012 році силами ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» проведений ремонт і реконструкція будівлі школи, про що нагадує інформаційна дошка.
- У 1995 р. на будівлі школи встановлено меморіальну дошку з чорного габро (23*50*2,5 см), на якій пам’ятний текст: «У цьому будинку в липні-/ серпні 1941 р. знаходився/ Крюківський винищувальний/ батальйон,/ командир Д.І.Ляпкало». Закріплена чотирма металевими гвинтами.
- 12 грудня 2016 р. за поданням колишніх учнів ЗОШ № 9, на фасаді допоміжної будівлі школи була відкрита меморіальна дошка загиблому Антону Бутиріну. Меморіальна дошка виготовлена з полірованого чорного габро (60*80*2,5 см). Зліва портретне зображення полеглого у військовій формі без головного убору, поряд зображення ордена, справа напис: «Бутирін / Антон Володимирович / сержант / 92-ї окремої / механізованої бригади / Випускник Кременчуцької ЗОШ № 9 1993 року / Загинув, захищаючи цілісність та незалежність / України в Іловайському котлі 28.08.2014 / Нагороджений орденом / «За мужність» ІІІ-го ступеня/ Герої не вмирають!». Дошка закріплена 4-ма металевими гвинтами. Внизу змонтована поличка з чорного габро (17*80*2 см) для покладання квітів.
У школі № 9 навчався учасник антитерористичної операції Антон Бутирін.
Бутирін Антон Володимирович (Христович) (01.01.1978, м. Кременчук – 28.08.2014, між селами Новозар’ївка і Войкове Старобешівського р-ну Донецької обл.; 31.08.2016, м. Кременчук). Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади. У загальнодержавному списку втрат Збройних Сил України зареєстрований під номером 952.
Був похований як невідомий учасник АТО під номером 4039 на Кушугумському кладовищі у м. Запоріжжі. 16.09.2014 р. тіло А.Бутиріна було ексгумоване і доставлене у Запоріжжя пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). У червні 2016 році ДНК-експертиза останків похованих невідомих солдатів показала, що серед них є і останки Антона Бутиріна.
Антон Бутирін перепохований 31 серпня 2016 року в Кременчуці на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО (сектор № 12, квадрат 9).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
