Марко Жмайло
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Марко́ Жма́йло-Кульчицький (рр. н. і см. невід.) — гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 року.
Марко Жмайло-Кульчицький | |
---|---|
Ім'я при народженні | Марко Жмайло-Кульчицький |
Народився | невідомо Кульчиці |
Помер | невідомо |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | дипломат, гетьман |
Знання мов | польська |
Посада | Гетьман України |
Попередник | Каленик Андрієвич |
Наступник | Михайло Дорошенко |
Конфесія | православний |
За одним із джерел рід Жмайло походить з с. Кульчиці (тепер село в Самбірському районі, Львівської області)[1]. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621).
В листопаді 1625 року, скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним військом Речі Посполитої неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука) була змушена піти на перемир'я з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським.
Гетьманом обрали Михайла Дорошенка, який уклав з командуванням Речі Посполитої Куруківський договір 1625.
Подальша доля Жмайла невідома. Імовірно його було страчено.