Ендокринні залози
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
За́лози вну́трішньої секре́ції або ендокри́нні залози (лат. glandulae endocrinae) — залози, які не мають вивідних проток і секретують свою «продукцію» — гормони, безпосередньо в кров. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. У зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Ендокринні залози | |
---|---|
![]() Основні ендокринні залози:
1 Шишкоподібне тіло 2 гіпофіз 3 Щитоподібна залоза 4 Тимус 5 Надниркова залоза 6 Підшлункова залоза 7 Яєчники (жінки) 8 Яєчки (чоловіки) | |
Деталі | |
Ідентифікатори | |
Латина | glandulae endocrinae |
MeSH | D004702 |
TA98 | A11.0.00.000 |
TA2 | 3852 |
TH | H2.00.02.0.03072 |
FMA | 9602 |
Анатомічна термінологія |
Ендокринні залози не мають вивідних протоків, секрет виділяється в кров, а з неї надходить у міжклітинну рідину. Основна тканина — залозистий епітелій. Залози добре кровопостачаються та інервуються.
Ендокринні залози функціюють не ізольовано, а системно. Більшість гормональних процесів регулюється гіпофізом, який виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність інших залоз. У свою чергу, секреторну діяльність гіпофіза регулює гіпоталамус, нейрони якого продукують нейроендокринні трансмітери, що стимулюють або пригнічують роботу гіпофіза. Ці два органи утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій перший виконує регулюючу роль, а інший — ефекторну.
Наука, яка вивчає залози внутрішньої секреції — ендокринологія.