Ракоскорпіо́ни або Евриптери́ди (лат.Eurypterida = GigantostracaHaeckel, 1866)— ряд вимерлих морських членистоногих, належних до класу Меростомові. До цього підкласу належать найбільші членистоногі, які коли-небудь існували на Землі. Їх розміри коливалися від 10—20см до 100–250см. Відомо близько 300 видів цих істот. Найбільшим із відомих ракоскорпіонів був Єкелоптерус рейнський (Jaekelopterus rhenaniae), який досягав 2,5м у довжину[1][2].
Більше інформації Біологічна класифікація, Підряди ...
Тіло евриптерид було видовжене, обтічної форми. Головогруди вкриті єдиним головним щитом, на якому по середній поздовжній лінії розміщені прості вічка, а по боках— фасеткові очі. Хеліцери різного розміру, клішнеподібні; педипальпи та задні чотири пари кінцівок пристосовані для руху та перетирання їжі за допомогою жувальних відростків; іноді педилальпи й наступна пара кінцівок слугували разом з хеліцерами для захоплення та утримання здобичі; шоста пара часто видозмінювалася в плавальні ноги[3].
Черевце евриптерид було поділене на 12 рухомих сегментів. Тіло закінчувалося тельсоном із голкою, шипом або пластинчастим розширенням. На передніх члениках черевця розташовувались пластинчасті кінцівки, одна пара— це видозмінені статеві покришки, інші— зяброві ніжки. На задніх кінцівок не було[3].
Середовище життя
Населяли як моря, так і солонуваті та прісноводні водойми. Деякі види були здатні короткий час проводити на суші[4].
Харчування
Усі ракоскорпіони були хижаками. Деякі активно полювали, інші нападали на здобич із засідок. Активне полювання було характерне для невеликих видів, тоді як крупні ракоскорпіони харчувалися повільними істотами[5]. Клешні слугували для хапання й утримання здобичі, проте не були достатньо сильні, щоб проламувати панцирі таких жертв, як трилобіти. Невідомо чи були хеліцери ракоскорпіонів отруйними, як у сучасних скорпіонів чи павуків, споріднених з ними[6]. На відміну від сучасних скорпіонів, їхні хвости були гнучкіші в горизонтальній площині, ніж у вертикальній. Тож ракоскорпіони могли убивати здобич чи захищатися, завдаючи бокових ударів[7].
Розмноження
Спарювання та розмноження ракоскорпіонів, імовірно, відбувалося подібно, як у павуків. Ракоскорпіонам був властивий статевий диморфізм. Самці відрізнялися генітальними придатками та класперами. Припускається, що також розмірами клешень[6]. Можливо, подібно до мечохвостів, ракоскорпіони мігрували та збиралися в групи для спарювання[8].
Онтогенез
Ракоскоріпіони впродовж життя кілька разів линяли, для чого можливо збиралися у зграї на мілководді. Більшість залишків панцирів цих істот напевне лишилися від линьки, а не масової загибелі[8].
Jason A. Dunlop, David Penney, & Denise Jekel; with additional contributions from Lyall I. Anderson, Simon J. Braddy, James C. Lamsdell, Paul A. Selden, & O. Erik Tetlie (2011). A summary list of fossil spiders and their relatives. У Norman I. Platnick (ред.). [http*//research.amnh.org/iz/spiders/catalog/Fossil11.5.pdf [http*//research.amnh.org/entomology/spiders/catalog/index.html The world spider catalog, version 11.5]] (PDF). American Museum of Natural History. Процитовано 21 травня 2011.{{cite book}}: Перевірте схему |url= (довідка)