Доне́цька залізни́ця— регіональна філія у складі акціонерного товариства «Українська залізниця» із штаб-квартирою у Лимані, правонаступник реорганізованого 1 грудня 2015 року Державного підприємства «Донецька залізниця» Державної адміністрації залізничного транспорту України, що забезпечує функціонування системи централізованого управління залізничними перевезеннями у регіоні[3].
Коротка інформація Тип, Форма власності ...
Регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»
Обслуговує східну частину України, найважливіший для країни промисловий центр Донбас, а саме Донецьку і Луганську, частково Запорізьку, Харківську і Дніпропетровську області[3], об'єднуючи таким чином в єдиний транспортний конвеєр Донбас та Придніпров'я України з Поволжжям, західно-центральними районами Росії та Кавказом, має 7 стикових пунктів з іншими філіями. До її складу входить 105 станцій і 112 роздільних пунктів, 6 колійних постів та роз'їздів. Розгорнута довжина залізничних колій по Донецькій області складає 2396,8 км, експлуатаційна довжина— 1616,7 км, у тому числі експлуатаційна довжина електрифікованих колій— 684,1 км. На базі структурного підрозділу «Служба перевезень» створений Єдиний центр управління перевезеннями з п'ятьма диспетчерськими дільницями: Сватівською, Краснолиманською, Лозовською, Маріупольською та Красноармійською[1].
Донецька залізниця— основний вид транспорту, що обслуговує пасажирів і велику кількість різних промислових об'єктів: вугільні шахти, металургійні, коксохімічні й трубні заводи, машинобудівні та верстатобудівні заводи, підприємства хімічної, легкої, харчової та інших галузей промисловості[4].
Довжина Донецької залізниці становить 13% загальної довжини залізничної мережі України. У той же час на її частину припадає 47% навантаження і 36% розвантаження від усіх залізниць України. Магістраль має 45,5% електрифікованих ліній, 48,2% експлуатаційної довжини колій обладнано автоблокуванням, 91,3% станцій обладнані пристроями електричної централізації, на всьому полігоні залізниці діє похідний радіозв'язок.[5] Залізниця простягається на площі 57000км²[4].
Середньодобове навантаження територіально по Донецькій області – 1537 вагонів - 95,8 тис. тон[1];
Середньодобове вивантаження територіально по Донецькій області – 1824 вагони[1].
Пасажирообіг складає близько 600,0 млн пас-км. на рік[1];
Перевозиться пасажирів до 10,0 млн чол. на рік[1];
Вантажообіг складає до 15000,0 млн т км на рік[1].
Експлуатаційна довжина залізниці до початку збройного конфлікту на сході України (до окупації Донбасу) складала 2927,6 км, кількість станцій кладала 229.
До складу державного підприємства «Донецька залізниця» станом на кінець 2012 року входили: 4 дирекції залізничних перевезень, 10 галузевих служб, до складу яких входять 229 залізничних станцій, 10 локомотивних, 4 моторвагонних та 17 вагонних депо, 22 дистанції колії, 13 дистанцій сигналізації і зв'язку, 9 дистанцій електропостачання, 9 будівельно-монтажних експлуатаційних управлінь,7 колійних машинних станцій, центр механізації колійних робіт.[5]
Всього до складу Державного підприємства «Донецька залізниця» станом на кінець 2012 року входило 158 відокремлених структурних підрозділів (ВСП).
Адміністрація державного підприємства «Донецька залізниця» станом на кінець 2012 року розташовувалася в Донецьку по вулиці Артема, 68[6].
На базі управління ДП «Донецька залізниця» до 2015 року за тією ж адресою знаходились такі служби, відокремлені структурні підрозділи:
Служба локомотивного господарства
Служба приміських пасажирських перевезень
Госпрозрахункова служба перевезень
Пасажирська служба
Служба електропостачання державного
Структурний підрозділ «Енергозбут»
Служба вагонного господарства
Служба будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд
Донецька та Луганська дирекції розташовані на тимчасово окупованій території України.
До 2014 року існували Ясинуватська (ДН-1) та Дебальцевська (ДН-5) дирекції. До 2000-х років також існували Іловайська (ДН-6) та Попаснянська (ДН-3) дирекції, до 1986 року існувало Ждановське відділення.
Вокзали та станції
Вокзали та станції, що є відокремленими структурними підрозділами у складі залізниці:
Вокзал Донецьк (Донецьк, пл. Привокзальна, 3)
Вокзал Ясинувата (Ясинувата, Орджонікідзе, 152)
Вокзал Луганськ (Луганськ, Віктора П'ятьоркіна, 6)
23 грудня1869 (за новим стилем 5 січня 1870) року— цього дня була введена в експлуатацію Курсько— Харково— Азовська магістраль (332 версти). Вона зіграла важливу роль в розвитку економіки Донбасу— почалося будівництво доменних і сталеплавильних печей, заводів. Ця магістраль давала вихід до Азовського моря через Таганрогський порт.
До 1922 року
1872 рік— можна рахувати як заснування Донецької Залізниці— здано в експлуатацію Костянтинівську залізницю, лінію від станції Костянтинівка (Курсько-Харківсько-Азовської залізниці) до села Оленівка, яка пройшла через створену станцію Юзово (Донецьк). Дата відкриття— 21березня (2 квітня)1872, радянсько-церкова дата— 3 квітня. В тому ж році розпочато будівництво під'їзної колії від ст. Руднична до кам'яновугільного рудника поблизу с. Курахівка.
1875 рік— Міністерством шляхів сполучення прийнято рішення про будівництво Донецької Кам'яновугільної залізниці. Концесію на будівництво отримав промисловець С.І.Мамонтов, який організував акціонерне товариство «Донецька залізниця»
1876 рік— завершено будівництво під'їзної колії від ст. Руднична, проте енергетичне вугілля, що видобувається на руднику, виявилося низької якості і було не затребуване на ринку.
1878 рік— урочисте відкриття Донецької Кам'яновугільної залізниці (загальна протяжність— 389 верст). Відкрито ділянки Микитівка— Дебальцеве— Довжанська, Дебальцеве— Попасна— Краматорськ, Дебальцеве— Луганський завод. Управління залізниці знаходилося в Луганську, поруч зі станцією було побудовано перше на Донбасі залізничне училище. Станція Краматорська отримала друге народження, яка до цього була роз'їздом, що забезпечує роз'їзд пасажирського складу з вантажним.
1879 рік— побудовані ділянки Попасна— Лисичанськ, Хацапетівка (Вуглегірськ)— Ясинувата, та ін. Протяжність Донецької кам'яновугільної залізниці становиить 479 верст. На залізниці працює 92 паровоза і 2'223 вагона. Вагова норма потягів становила всього 22 тис. пудів (бл. 350 т), швидкість— не більше 14 верст на годину.
1880 рік— до Донецької Кам'яновугільної була приєднана Костянтинівська залізниця.
1888 рік— розробки на руднику близько с. Курахівка припинилися, демонтовано під'їзний шлях від ст. Руднична, але він продовжує вважатися чинним.
1889 рік— будівництво глибоководного порту в Маріуполі, донбаське вугілля вперше було завантежено на пароплав. Відкрито ділянки Микитівка— Попасна, Ковпакове— Первозванівка.
1890 рік— С. Мамонтов продає Донецьку кам'яновугільну залізницю державі, яка в 1893 році практично всю (за винятком північної частини Костянтинівської гілки) приєднує до Катерининської залізниці.
За радянських часів
1935 рік— Донецька Залізниця перевиконала завдання по навантаженню й набагато збільшила вивантаження (за розмірами навантаження— перше місце в країні). Так, на Донецькій залізниці здійснювалося 42% загального навантаження вугілля і 15% чорних металів.
1936 рік— вперше почалося оформлення квитків транзитним пасажирам
1939—1945 роки— Друга світова війна: Донецька залізниця переведена (1941 року, як і всі інші залізниці СРСР) на воєнний стан. Під час війни зруйновано 8000км шляхів, 1500 мостів, 27 локомотивних депо, 8 вагонних депо, 400 вокзалів і станційних будівель.
29 грудня 2014 року внаслідок війни на сході України, через неможливість виконання операцій і розташування головного офісу на окупованій територіі Кабінет Міністрів України видав розпорядження №1284-р «Деякі питання функціонування ДП „Донецька залізниця“»[8], згідно з яким майно Донецької залізниці, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, передавалося Південній і Придніпровській залізницям.
Станом на лютий 2016 року цей наказ так і не було виконано, і фактично управління залізничною інфраструктурою Донецької залізниці, що знаходиться на неокупованій території, виконується на базі Лиманської дирекції залізничних перевезень.
Через воєнні дії Донецька залізниця втратила 226 тепловозів, 68 електровозів, 68 дизель-секцій і 94 електросекцій вагонів приміського сполучення, а також 29,27 тисячі вантажних вагонів та 520 пасажирських вагонів, яка залишилася на окупованій території[9].
Лола, В. М. Донецька залізниця. esu.com.ua(укр.). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 16 серпня 2024.