До мене, Мухтаре!

«До мене, Мухтаре!» — радянський художній фільм, створений на кіностудії «Мосфільм» в 1964 році. Про взаємну відданість лейтенанта міліції і вівчарки на прізвисько Мухтар. Самовідданий пес, який готовий життям заплатити за любов, виручає лейтенанта Глазичева в найнебезпечніших ситуаціях, які мало не щодня готує їм нелегка служба.

До мене, Мухтаре!
рос. Ко мне, Мухтар!
Жанр	драма
Режисер	Семен Туманов
Сценарист	Ізраїль Меттер
У головних ролях	Юрій Нікулін Володимир Ємельянов Леонід Кміт
Оператор	Олександр Харитонов
Композитор	Володимир Рубін
Художник	Георгій Колганов
Кінокомпанія	«Мосфільм»
Тривалість	78 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1964
IMDb	ID 0151233

Сюжет

Господиня залишила Мухтара в вагоні поїзда. Молодший лейтенант міліції Глазичев, викликаний на станцію, звільняє пса з вагона, доставляючи «затриманого» в розплідник УВС. Господиню знайшли, але вона відмовляється від пса і продає його міліції за 100 рублів. Мухтар закріплений за лейтенантом Глазичевим, який починає «перетворювати» домашнього пса в службового. Поступово Мухтар звикає до свого провідника Глазичева і хоч з проблемами, але закінчує навчання. Починається служба, в якій пес з провідником переважно займаються побутовими справами. Злочини, що розкриваються з застосуванням службового пса Мухтара, хоч і малі, але в великих кількостях; в результаті сума розкрадань, «повернених» Мухтаром, перевищує 3 мільйони радянських рублів (дореформених). Коли колишня господиня з чоловіком-адміралом прийшли в міліцейський розплідник провідати пса, той кинувся на неї — в ньому був вироблений умовний рефлекс — «називати його на ім'я має право тільки провідник». Взимку Мухтар з Глазичевим йде по сліду рецидивіста Фролова, який убив колгоспного сторожа, а сліди бандита замітає сильна заметіль. І ось під час затримання озброєного пістолетом рецидивіста в Мухтара потрапили дві кулі, але пес з останніх сил вчепився в горло злочинця. Після важкого поранення Мухтар не може нести службу, і, незважаючи на всі зусилля провідника, пса вибраковують. Лейтенант міліції Глазичев ходить по інстанціях і, урешті-решт зустрівши комісара міліції, який керував затриманням рецидивіста Фролова і пам'ятав внесок Мухтара в операцію, нарешті отримує офіційний дозвіл залишити Мухтара за заслуги при розпліднику на казенному утриманні.

У ролях

• Юрій Нікулін — молодший лейтенант Микола Глазичев
• Володимир Ємельянов — майор Сергій Прокопович, начальник розплідника
• Леонід Кміт — Степан Павлович Дуговець
• Юрій Бєлов — Ларіонов
• Алла Ларіонова — Маша Колесова, колишня господиня Мухтара
• Федір Нікітін — ветеринарний лікар Трохим Гнатович Зирянов
• Микола Крючков — комісар міліції
• Сергій Голованов — адмірал Сергій Колесов
• Лев Дуров — рецидивіст «Риба»
• Іван Рижов — капітан міліції Рижов
• Ія Маркс — бабка Феді
• Катерина Савінова — Вірочка
• Тамара Логінова — дружина Глазичева
• Юрій Медведєв — двірник Федя
• Володимир Гуляєв — капітан міліції
• Вадим Захарченко — слідчий
• Лідія Савченко — Галинка
• Валентин Брилєєв — оперативник
• Тамара Яренко — лікар

Знімальна група

• Автор сценарію — Ізраїль Меттер
• Режисер — Семен Туманов
• Оператор — Олександр Харитонов
• Художник — Георгій Колганов
• Композитор — Володимир Рубін
• Диригент — Газіз Дугашев
• Дрессировщики — Михайло Длигач, Володимир Круковер
• Консультант — Сергій Подушкін
• Звукооператор — Ігор Майоров
• Помічник звукооператора — Олег Шкловський
• Художник по костюмах — Людмила Мочаліна
• Грим — Л. Назарова
• Монтаж — Валентина Кулагіна
• Редактор — Л. Циціна
• Директор картини — Макс Гершенгорін

Посилання

• До мене, Мухтаре! на сайті IMDb (англ.)