Гіппократ (син Мегакла)

Гіппократ (*Ίπποκράτης, д/н —після 510 до н. е.) — давньогрецький політичний діяч Афінського поліса.

Гіппократ
Народився	невідомо Стародавні Афіни
Помер	після 510 до н. е. Стародавні Афіни
Країна	Стародавні Афіни
Національність	давній грек
Діяльність	політик
Знання мов	давньогрецька
Рід	Алкмеоніди
Батько	Мегакл
Мати	Агаріста Сікіонська
Брати, сестри	Клісфен і Coesyrad
У шлюбі з	дружина Гіппія донька Аріфрона
Діти	Мегакл Агаріста II (від першого шлюбу) Ксантіпп

Життєпис

Походив з аристократичного роду Алкмеонідів. Другий син Мегакла, очільника аристократів, та Агарісти (доньки Клісфена, тирана Сікіона). Після смерті батька, що сталася після 556 року до н. е. тсав одним з лідерів аристократів. У 546 році до н. е. після поразки афінського ополчення й повернення тиранії Пісістрата разом з братом Клісфеном опинився у вигнанні. Перебрався до Дельф, де його рід мав давні дружні зв'язки.

У 526 році до н. е. повертається до Афін. Цьому сприяла смерть Пісістрата, сини якого Гіппій і Гіппарх. Невдовзі оженився на доньці Гіппія. В результаті Алмеоніди на деякий час стають союзниками Пісістратідів.

У 514 році до н. е. після вбивства Гіппія його брат Гіппарх став підозрювати знатні роди у змові проти себе. Тому Гіппократ з братом знову вирушив у вигнання.

Слідом за цим розлучився з дружиною й 511 року до н. е. оженився на доньці Аріфрона (своїй небозі). Того ж року за підтримки Дельфінського оракула разом з братом Клісфеном зумів спонукати Спарту до повалення тиранії Гіппія. Після другої спроби загони Гіппократа і спартанського царя Клеомена I взяли в облогу тирана, який зрештою вимушений був здатися. Ймовірно Гіппократ помер до 508 року до н. е., оскільки влада опинилася в Ісагора з Філаїдів.

Родина

1. Дружина — донька Гіппія, тирана

Діти:

• Мегакл
• Агаріста II, дружина Ксантіппа, лідера аристократів

2. Дружина — донька Аріфрона

Діти:

• Ксантіпп, архонт-епонім 479/478 років до н. е.

Джерела

• Bruno Currie, Pindar and the Cult of Heroes, Oxford University Press, 2005, pp. 34, ISBN 978-0-19-927724-7.
• Суриков И. Е. Остракизм в Афинах. — М.: Языки славянских культур, 2006. — ISBN 5-9551-0136-5.
• Aristotele, La costituzione di Atene, Novara, De Agostini Libri S.p.A. — UTET, 2016, p. 88, ISBN 978-88-511-3931-5.