Гідроксиди

Гідрокси́ди — один із основних класів неорганічних сполук, до якого належать сполуки, що складаються з катіону металу і гідроксид-аніонів. Часто до них застосовують термін основи, який має дещо ширше значення.

Про гідроксидний іон складу OH^– див. Гідроксид-іон.

Схематичний запис плюмбум(II) гідроксиду

Будь-яку неорганічну хімічну сполуку, що містить гідроксильну групу, можна назвати гідратом оксиду (не плутати з гідроксидом) — за (щонайменше формальним) способом утворення: взаємодія оксиду з водою.

Класифікація

• Осно́вні гідроксиди (основи) — гідроксиди, що проявляють основні властивості (наприклад, гідроксид кальцію Ca(OH)₂, гідроксид калію KOH, гідроксид натрію NaOH тощо). Добре розчинні у воді осно́вні гідроксиди називають сильними, або лугами; інші називають слабкими.
• Амфотерні гідроксиди, які виявляють в залежності від умов або основні, або кислотні властивості (наприклад, гідроксид алюмінію Al(ОН)₃, гідроксид цинку Zn(ОН)₂). Їхні кислотні властивості визначає здатність до утворення комплексів з гідроксильними іонами.

Див. також

• Гідроксиди природні
• Теорії кислот та основ#Теорія Арреніуса

Джерела

• Гидроксиды // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1988. — Т. 1 : Абляционные материалы — Дарзана реакция. — Стб. 1092. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-008-8.(рос.)
• Глінка М. Л. Загальна хімія : підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Київ : Вища школа, 1982. — 608 с.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0