Анті́н Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[1] (27 січня 1856, с. Зарубинці, нині Збаразький район — 25, 26 чи 27 квітня 1944, Сянок) — український галицький громадський і політичний діяч у Галичині, адвокат (доктор права), редактор, співзасновник УНДП, посол до Галицького сейму, делеґат Національної Ради ЗУНР. Брат Івана Горбачевського.
| Антін Якович Горбачевський | |
|---|---|
 Антін Горбачевський | |
| Народився | 27 січня 1856 Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільська область |
| Помер | 25 квітня 1944 (88 років) Сянік, нині Польща |
| Поховання | Центральний цвинтар у Сянoкуd |
| Діяльність | журналіст, політик |
| Alma mater | Львівський університет |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] |
| Партія | УНДП, УНДО |
| Рід | Горбачевські |
| Батько | о. Яків Горбачевський |
| Родичі | брат Іван Горбачевський |
| Брати, сестри | Горбачевський Іван Якович |
| У шлюбі з | Мальвіна Мицьковська |
| Діти | Богдан, Галина, Лідія |
 | |
Життєпис
Народився 27 січня 1856 року у селі Зарубинці, нині Збаразький район, Тернопільської области, Україна (тоді Збаразького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія) в сім'ї греко-католицького священика Якова Горбачевського гербу Корчак[1].
Закінчив народну школу в Збаражі, класичну ґімназію в Тернополі (1874[2]), правничий факультет Львівського університету (1879[2]).
Один з активних діячів народовського руху на Дрогобиччині і Чортківщині.
У 1880—1884 роках проходив габілітацію на звання доктора права та намагався розпочати у Львові приватну адвокатську практику.[2] У 1883—1884 роках очолював редакцію «Дїла» — першої української щотижневої газети в Галичині.
1893 р. після адвокатської практики у Львові, Перемишлі відкрив адвокатську канцелярію у Чорткові. Організатор, голова Надзірної (спостережної) Ради «Кредитового товариства „Надія“», голова філії товариства «Українська бесіда», голова чортківського повітового комітету УНДП. Засновник української приватної ґімназії «Українського педагогічного товариства» («Руська школа») у Чорткові.[3]
Його обирали послом до Галицького крайового сейму, з 1912 (1913[3]) року був членом австрійського державного трибуналу.
Після початку першої світової разом з родиною виїхав до Відня, де співпрацював з Головною Українською Радою. Під час війни втратив дружину.[2] 1916 року повернувся до Галичини, працював адвокатом у Дрогобичі.
12 листопада 1918 р. призначений повітовим комісаром Дрогобиччини. В 1918—1919 роках увійшов до Української Національної Ради ЗУНР—ЗО УНР, член Виділу УНРади (брав участь в розробці законодавства країни). У липні 1919 року разом з урядом ЗУНР переїхав до Кам'янця-Подільського. З жовтня (або вересня[3]) 1919 року член дипломатичної місії УНР (заступник голови — Андрія Лівицького) у Варшаві.
Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 жив у Чорткові (Західна Україна). Був головою Чортківської філії «Товариства допомоги українським інвалідам», членом Надзірних рад «Чортківського повітового союзу кооператив» (ПСК), кооперативи «Українська книгарня», інших.[3]
У 1925 році став одним із співзасновників Українського Національно-Демократичного Об'єднання. У 1927—1939 роках сенатор польського сейму від УНДО, член Української Парламентської Репрезентації.
18 вересня 1939 року разом із донькою Лідією та зятем Іваном-Романом Носиком був викликаний на допит енкаведистами, які в січні 1940 серед ночі влаштували обшук і погром у будинку п. Антіна. Від хвилювань д-р Горбачевський зламав руку, потрапив до лікарні. Передчуваючи лихе, прямо звідти втік до Львова, де 2 місяці з родиною переховувався в знайомих, отримуючи звістки, що його розшукує НКВС. У березні 1940 року через німецьку комісію разом із родиною виїхав до Кракова, де прожив ще й 1941 рік, востаннє бачився з братом Іваном. У 1942[2]—1944 роках проживав у Чорткові,[4] де відновив роботу адвокатської канцелярії, диктував доньці спомини.
Під час наближення червоних виїхав із Чорткова, дорогою застудився. Помер 25 квітня 1944 року в сяноцькій лікарні, похований на центральному міському цвинтарі.
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
