Глухівський період
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Глухівський період в історії Гетьманщини — це історичний період з 1708 року по 1784 рік, коли місто Глухів, опісля знищення Батурина, було столицею Гетьманщини і стало резиденцією українських гетьманів. Початково, через недовіру до козаків, гарнізон складався з російських військ[1]. Термін введено в 1998 році вченим із Глухова Валерієм Белашовим, на означення великих здобутків цього періоду в політиці, культурі та освіті.[2]. Також цей термін використовує вчений Віктор Васильович Вечерський.
Також історик Михайло Пасічник у навчальному посібнику «Історія України» пропонує цей період називати «Глухівська доба в історії гетьманської держави на Лівобережжі (1708—1782 рр.)». Адже він «знаменує найвищий розквіт діяльності нової української еліти, до якої належала передусім генеральна, полкова і сотенна старшина, її державотворчі змагання визначили хід української історії XVIII ст., а смаки й уподобання забезпечили „золоту добу“ українського барокового мистецтва.»[3]
5 — 6 листопада 2008 року в Глухові проходило відзначення 300-річчя з часу проголошення міста столицею Гетьманської та Лівобережної України[4][5].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b9/300_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96.jpg/640px-300_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%93%D0%B5%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96.jpg)