Loading AI tools
українська письменниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш, відома як Га́нна Барві́нок та А. Нечуй-Вітер (5 травня (23 квітня) 1828, Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область — 5 серпня (23 липня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця, фольклористка, мемуаристка та хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша. Сестра Василя та Миколи Білозерських.
Ганна Барвінок | |
---|---|
Ім'я при народженні | Олександра Михайлівна Білозерська |
Псевдо | Ганна Барвінок |
Народилася | 23 квітня (5 травня) 1828 Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
Померла | 23 червня (6 липня) 1911 (83 роки) Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
Громадянство | Російська імперія |
Національність | українка |
Діяльність | письменниця |
Галузь | літературна діяльністьd[1] |
Знання мов | українська |
Брати, сестри | Білозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович |
У шлюбі з | Пантелеймон Куліш[2] |
|
Народилася у Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їхній будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.
Батько — повітовий маршалок, один із найосвіченіших людей у тих краях. Брати — громадський та літературний діяч, журналіст Василь Білозерський, фольклорист і етнограф Микола Білозерський, а сестра Любов була музою Віктора Забіли (одружилася з поміщиком Іваном Боголюбцевим).
Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).
У 15 років познайомилася з 24-річним Пантелеймоном Кулішем. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом брата Василя і старшим боярином на весіллі Кулішів).
Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, за засланим чоловіком. Від 1854 жили в Петербурзі.
У 1883 році подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.
Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким чоловік працював 25 років, умовила його почати роботу заново.
Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.
По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоб видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.
Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.
Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер».
Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм примусового шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла[3]», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста».[4]
У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок: «Перемогла. (Оповідання з народних уст)», с. 25—56, та «Жіноче бідуваннє (Оповідання, вийняте з народних уст)», с. 367—873.
Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України, зокрема, у Києві та Львові.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.