Цвинтар розташований у лондонському районі Кемден, на кордоні з районами Герінгей та Ізлінгтон. Цвинтар займає територію півдня пагорба Гайґейт від його вершини до парку Вотерлу. Гайгейтський цвинтар розділений алеєю Свейнз-лейн на дві частини— східну, відкриту (існує з 1854 року)[5], та західну, закриту (відкрита у 1839 році). Найстаріша та найкрасивіша частина цвинтаря— західна. Туди можна потрапити тільки зі спеціальною екскурсією. На цвинтарі поховано понад 170,000 осіб, та є понад 53,000 надгробків[6][7].
Час роботи східного (відкритого) цвинтар: з понеділка по п'ятницю: 10:00— 16:00, вхід до 15:30, вихідні та святкові дні: 11:00— 16:00, вхід до 15:30.
Вхід на східний цвинтар: 4 GBP, діти до 18 років: безкоштовно.
Екскурсія по східному цвинтарі проходить по суботах о 14:00. Вартість входу та екскурсії для дорослих 8 GBP, для дітей 4 GBP.
Вартість екскурсії по західному (закритому) цвинтарі: 12 GBP, діти (від 8 до 17 років): 6 GBP, дітям до 8 років вхід заборонений.
Екскурсії по західній частині цвинтаря: понеділок— п'ятниця: 13:45. Субота— неділя: 11:00— 15:00 кожні півгодини.
Гайгейтський цвинтар було відкрито у 1839 році, як частина плану зі створення семи великих, сучасних некрополів, відомих як «Магічна сімка», навколо Лондона[8]. Внутрішні міські цвинтарі в основному, поховання при церквах, які вже давно не в змозі були впоратися з числом поховань. Тому вони вважалися небезпечними для здоров'я мешканців.
Початковий дизайн був розроблений архітектором і підприємцем Стівеном Гірі. Цвинтар було освячено на честь Святого Джеймса. Один гектар площі цвинтаря було віддано для іновірців, а 6 га. для вірних англіканської церкви. Права на поховання продавалися, як на обмежений, так і на необмежений термін.
Цвинтар незабаром стає фешенебельним місцем поховання і популярним місцем прогулянок. Весь світ Лондона мріяв бути похованим саме тут. І, звичайно, багатії не шкодували грошей на те, щоб якомога пишніше обставити свій відхід у інший світ. До сьогодні цвинтар вражає своєю красою. Вікторіанське ставлення до смерті і його уявлення про неї привело до створення великого числа Готичних могил і будівель. У 1854 році був куплений район на схід від первісної площі кладовища для створення його східній частині. Ця частина досі використовується для поховань, як і західна частина.
На землях цвинтаря росте велика кількість дерев, чагарників та диких квітів, що виросли там без сприяння людей. Землі є притулком для птахів і дрібних тварин, таких як лисиці. Єгипетська вулиця і Ліванське коло містять гробниці, склепи і звивисті стежки на схилах пагорбів. Для збереження цвинтаря, у найстаршій частині якого знаходиться вражаюча колекція вікторіанських мавзолеїв і надгробків, а також майстерно вирізаних гробниць, допуск здійснюється тільки для туристичних груп. За новою східній частині, яка містить суміш вікторіанської і сучасної скульптури, можна подорожувати без супроводу.
Могила Карла Маркса, Єгипетська вулиця і Колумбарій— споруди Першого рівня британського списку споруд, які охороняються державою.
Гайгейтський цвинтар також відомий завдяки своєму минулому, пов'язаному з нібито активністю вампірів. У пресі дані події отримали назву англ.Highgate Vampire. На цвинтарі проходили зйомки фільму жахів «Смак крові Дракули»[9].
Фонд «Друзів Гайгейтського цвинтаря» був заснований у 1975 році і придбав безумовне право власності на східний та західний цвинтар в 1981 році. З тих пір він несе відповідальність за підтримання цих місць. У 1984 році фонд опублікував книгу «Гайґейтський цвинтар: Вікторіанська Валґалла» Джона Ґея[10]
.
Карл Майєр (1894—1944)— німецький письменник і сценарист австрійського походження;
Малкольм Макларен (1946—2010)— британський музикант та продюсер;
Елеонора Маркс (1855—1898)— марксистська політична активістка та теоретик, суфражистка, молодша донька Карла Маркса;
Карл Маркс (1818—1883)— німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політичний журналіст-публіцист; один із засновників Першого Інтернаціоналу;
Анна Махлер (1904—1988)— австрійський скульптор;
Ральф Мілібенд (1924—1994)— британський соціолог бельгійського походження;
Генрі Мур (1841—1893)— художник-мариніст;
Френк Метчем (1854—1920)— театральний архітектор та дизайнер;
Сідні Нолан (1917—1992)— один з провідних художників-сюрреалістів Австралії 20-го століття;
Шерерд Озборн (1822—1875)— британський адмірал, учасник Кримської війни;
Пол Фут (1937—2004)— британський журналіст, політичний активіст;
Люсьєн Фрейд (1922—2011)— британський художник німецько-єврейського походження;
Вільям Фрізе-Ґрін (1855—1921)— фотограф, який у 1889 році створив і запатентував хронофотографічну камеру та створив перший фільм на целулоїдній плівці;
Роберт Цезар Чайлдерс (1838—1876)— сходознавець, письменник;
Шура Черкаський (1909—1995)— американський і британський піаніст;
Едмунд Чіппі (1823—1886)— англійський органіст і композитор;
ДжорджМайкл (1953—2016)— популярний британський співак, поет і композитор