Loading AI tools
одна з головних магістралей міста Хмельницького З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Кам'яне́цька — одна з головних магістралей міста Хмельницького, що пролягає від берегів Південного Бугу до південної околиці міста (мікрорайон Ружична).
Вулиця Кам'янецька Хмельницький | |
---|---|
Місцевість | Центр, Південно-Західний мікрорайон, Ружична |
Назва на честь | міста Кам'янець-Подільський |
Колишні назви | |
«Поштова дорога на Кам'янець», Фрунзе | |
радянського періоду (українською) | Фрунзе |
радянського періоду (російською) | Фрунзе |
Загальні відомості | |
Протяжність | 7 км. |
Транспорт | |
Автобуси | 2, 7, 9, 11, 12, 18, 21, 22, 23, 25, 25А, 26, 27, 28, 29, 29А, 30, 32, 35, 36, 38, 39, 40, 43, 46, 46А, 47, 49, 49А, 50, 51, 52, 54 |
Тролейбуси | 1, 1А, 2А, 5, 7, 7А, 8А, 9, 10, 11, 11А, 12, 13, 14, 15, 15а, 16, 17, 18, 56, 57 |
Найближчі залізничні станції | Кам'янецький Переїзд |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Архітектурні пам'ятки | будинки № 14, 16, 18 |
Пам'ятники | пам'ятник декабристу Дунцову-Вигодовському, пам'ятник радянському танку |
Храми | Свято-Дмитрівська церква, Свято-Успенська церква |
Медичні заклади | Обласна дитяча лікарня |
Заклади культури | Обласний літературний музей |
Аптеки | Аптека №1 |
Комерція | ТРЦ «Либідь-Плаза» |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
Мапа | |
Вулиця Кам'янецька у Вікісховищі |
Вулицю Кам'янецьку по праву можна було б внести до книги рекордів Хмельницького і причому двічі. По-перше, це найдовша вулиця міста, яка простягнулася майже на 7 км. По-друге, Кам'янецька — найстаріша вулиця міста. Вона існує фактично з моменту виникнення поселення Плоскирів, яке розташувалося на суходолі серед прибузьких боліт.
Дорога, що вела з Кам'янця-Подільського на Волинь, перетинала річку Південний Буг саме в районі Проскурова. Частина Кам'янецької дороги стала вулицею поселення, а на місці її перетину з річкою була насипана гребля і побудований міст. Уже на першому відомому плані Проскурова (1800 р.) Кам'янецька чітко позначена як одна з двох існуючих магістралей міста під назвою «Поштова дорога на Кам'янець». Від другої половини XIX століття вулиця вже фігурує як Кам'янецька. У радянські часи не минула вулицю і хвиля перейменувань — з 1925 по 1991 роки вона носила ім'я червоного командира Михайла Фрунзе. У 1991 році вулиці повернута історична назва.
Ближче до річки, в районі перехрестя Кам'янецької та Староміської, де нині височать корпуси кооперативного технікуму та універмагу «Юність», розташовувалися єврейські квартали з одноповерховою хаотичною забудовою. Майже 300 років тому серед тих непоказних будиночків (приблизно на місці технікуму) виділялася дерев'яна споруда заїжджого двору. Подорожні, які проїздили через Плоскирів, зупинялися тут на ніч не тому, що цей двір був найкращим у місті, — просто іншого в той час не існувало. Серед людей, яким довелося ночувати в заїжджому будинку, бували і високоповажні особи. У серпні 1711 році тут зупинявся московський цар Петро I, а в листопаді 1769 р. — командуючий Першою російською армією фельдмаршал Петро Рум'янцев-Задунайський. Неподалік звідси, в будиночку, який так само не зберігся до нашого часу (на його місці — багатоповерхівка № 13), народився та провів дитячі роки художник Георгій Верейський (див. вул. Верейського).
Ще років п'ятдесят тому Кам'янецька виглядала зовсім по-іншому: одно- і двоповерхові будинки щільною забудовою тягнулися по обидва боки вулиці від берегів Бугу до залізничного полотна. Нині збереглася лише незначна частина тих старих будинків, побудованих проскурівським купецтвом наприкінці XIX — початку XX ст.
У 1960-х роках Кам'янецьку (тоді — Фрунзе) цілком перебудували: на місці старих будинків звели п'ятиповерхівки, замість бруківки поклали асфальт, уздовж тротуарів встановили сучасні ліхтарі. Одним із найкращих куточків Кам'янецької стала невелика площа на перетині з вулицею Гагаріна, яку прикрашають пам'ятник Богданові Хмельницькому та споруда обласної філармонії. У другій половині XX століття на цьому місці був величезний пустир, який носив назву Кінна площа, де у ярмаркові дні продавали коней, вози, брички тощо. На початку XX століття площу поступово забудували одноповерховими будинками, проте у 1960 році їх знесли та спорудили просторе приміщення для театру імені Петровського. У 1982 році театр переїхав у нове приміщення, у будівлі розмістилась філармонія. Гордістю філармонії є Державний ансамбль пісні і танцю «Козаки Поділля» (колишня «Подолянка») та концертний зал органної і камерної музики.
Ще з XVIII століття на перехресті Кам'янецької та Подільської сполучалися дві головніші магістралі Проскурова — поштові дороги на Летичів та Кам'янець-Подільський. У XIX столітті вони перетворилися на центральні вулиці — Олександрівську (нині — Проскурівська) і Кам'янецьку. Біля перехрестя розташовувалися церква, базар, в'язниця і повітове казначейство.
1993 року збудували підземний перехід та створили комплекс квіткових та сувенірно-подарункових магазинів. Наприкінці 1990-х років з'явилася споруда Ощадбанку України із загостреним куполом.
25 грудня 2003 року відкрився торгово-готельний комплекс «Либідь-Плаза».
Комплекс медичних закладів. Розташований за військовим кладовищем. Спочатку, в 1966 р. було завершено будівництво лікарняних корпусів, в які перевели стаціонар обласної дитячої лікарні (заснована у 1958 році, перший головний лікар — заслужений лікар України В. Бех) та поліклініку міської дитячої лікарні. Згодом, наприкінці 1980-х років, тут здали в експлуатацію приміщення обласної стоматологічної поліклініки.
Історія кооперативної освіти Хмельниччини сягає 1920-х років, коли на Поділлі інтенсивно відроджувався кооперативний рух. Зростаюча потреба споживчих товариств у кваліфікованих фахівцях зумовила відкриття у 1922 році Кам'янець-Подільського кооперативного технікуму. У навчальному закладі здійснювалась підготовка фахівців для системи губернської спілки (об'єднувала споживчу кооперацію сучасних Хмельницької, Вінницької, Одеської областей). У 1935 році через прикордонне положення Кам'янця-Подільського технікум передислоковано до міста Одеси. У Кам'янці-Подільському у 1935—1941 роках працював лише курсовий комбінат; після закінчення Другої світової війни, у 1945—1946 роках, — навчально-курсовий комбінат з підготовки фахівців масових кооперативних професій. У 1946 році комбінат за рішенням правління Хмельницької облспоживспілки було перепрофільовано в Кам'янець-Подільську кооперативну школу, на базі якої у серпні 1957 року, за рішенням Укоопспілки, відкрито кооперативний технікум (вул. Огієнка, 28). Оскільки матеріально-технічна база установи недостатньо відповідала вимогам до підготовки висококваліфікованих фахівців, правлінням Хмельницької облспоживспілки ухвалюється рішення про будівництво технікуму в обласному центрі. У серпні 1959 року, після спорудження навчального корпусу в м. Хмельницькому на вул. Кам'янецькій, 3, навчальний заклад із Кам'янця-Подільського передислоковано за новою адресою і перейменовано на Хмельницький кооперативний технікум.[2].
У 1967 році на перехресті вул. Дзержинського та 25 Жовтня (нині — Свободи та Проскурівській) було відкрито пам'ятник-танк на честь військових частин, що звільняли місто від нацистських загарбників та отримали звання «Проскурівських». Наприкінці 1980-х років пам'ятник-танк перенесений на перехрестя вул. Кам'янецької та Г. Сковороди.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.