вулиця у Харкові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ву́лиця Го́голя— вулиця у Київському районі Харкова. Починається від скверу на Театральному майдані і йде на північ до вулиці Скрипника. Довжина 0,330км.[1]
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Гоголя.
Коротка інформація Вулиця Гоголя Харків, Місцевість ...
Виникнення вулиці відносять до другої половини XVIII століття. Тоді її називали Мало-Сумською, оскільки вона йшла паралельно вулиці Сумській. Є.А.Плотичер стверджує, що однією з назв було Шаповальська— можна припустити, що вулиця сформувалася раніше за загальноприйнятий час і до цього носила назву Шаповалова (на ній знаходився двір Семена Шаповала). Вулиця з такою назвою згадується в Росписі церковних парафій м. Харкова 1724р., опублікованій в т. 1 роботи Д.І.Багалія та Д.П.Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування».
На початку XIX століття назву змінили на Шерстобойну (1804), 28 вересня 1894р. вулиця була перейменована в Кокошкінську (Кокошкін Сергій Олександрович (1796—1861)— харківський генерал-губернатор у 1847—1856рр.), в 1909— в Гоголівську (на честь класика російської літератури, етнічного українцяМиколи Гоголя— у зв'язку зі сторіччям з дня його народження). У списку вулиць 1954р. має назву вулиця Гоголя.[1]
Наприкінці XVIIIст. на розі, на початку вулиці розташовувався острог. Однак місцеві мешканці скаржились на брязкання кайданів і крики в'язнів. Внаслідок цього міська влада в 1822 році арестантів перевела до нового острогу за Димитрієвською церквою, а старий острог у 1827 році був знесений.
Трохи згодом на його місці була зведена лютеранськакірха, оскільки саме в цьому районі Харкова селились німецькі поселенці і неподалік було розташоване лютеранське кладовище. У 1913 році кірху розібрали й побудували нову, за проєктом петербурзького архітектора А.Ф.Гергардта. Ця будівля пережила Жовтневий переворот 1917 року, її життя навіть відродилося під час німецької окупації Харкова. Але у 1958 році було прийняте рішення знести кірху. Руйнівний вибух забрав життя трьох людей, а Харків втратив видатну споруду.[2]
Незважаючи на те, що вулиця Гоголя коротка, на ній розташовані численні пам'ятки архітектури.
Буд. №1— житловий (прибутковий) будинок, охорон. №204, архітектор Б.І.Гершкович,[3] 1916р.
Буд. №2— особняк, охорон. №207. Цей будинок архітектор Є.О.Васильєв побудував у 1818 році для своєї сім'ї[4]. Пізніше в цьому будинку працювала Вознесенська жіноча гімназія. У 1840 році будинок реконструював архітектор А.А.Тон, після чого він належав пасторові лютеранської церкви. Будинок виконаний у формах російського класицизму початку XIX століття.[5] Влітку 2020 року було розпочато під виглядом реставрації незаконну реконструкцію цієї пам'ятки архітектури[6]. Власник надбудував замість первісної покрівлі мансарду, що спотворило вигляд пам'ятки. Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов прокуратури до забудовника про відновлення пам'ятки архітектури на вулиці Гоголя, 2[7][8]. Але рішення суду не було виконано, власник розпочав здавати в оренду мансардні приміщення під офіси[9].
Буд. №4— костел, охорон. №209. Найпримітніша споруда на вулиці Гоголя— Собор Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1887—1891 роках міський інженер польського походження Б.Г.Михаловський побудував цей католицький костел[5], відмовившись від плати за нагляд над будівельними роботами. За часів радянської влади будівлю передали польському клубу робітників, потім у соборі розмістили базу кінопрокату. Лише після проголошення незалежності України в 1991 році костел повернули вірянам Римо-католицької церкви. Нині на території костелу також побудована резиденція Харківсько-Запорозького єпископа.
Буд. №5, 7— колишній особняк і 3-я чоловіча гімназія, охорон. №205. Побудовані у 1864р. у «цегляному стилі» з використанням мотивів середньовічного зодчества.[5] В середині XIX століття земельну ділянку за цією адресою придбала Олександра Гаврилівна Харіна, дружина надвірного радника. В другій половині 1860-х років вона розпочала масштабні будівельні роботи, якими керував архітектор І.П.Гінш, данець за походженням[10]. Зведені будівлі Харіна здала в оренду 3-й чоловічій гімназії[11]. В цій гімназії викладав історію Дмитро Яворницький, а одним з відомих учнів був харківський архітектор В.Х.Нємкін. За радянських часів тут розміщувалась 29-а школа, а з 1972 року— філологічний факультет Харківського університету.
Буд. №6/8— готель «Чичиков», назва якого відсилає нас до Павла Івановича Чичикова, головного героя гоголівського роману «Мертві душі». Готель побудований у 2006 році за проєктом архітектора В.А.Зайденберга[12]. Впритул до готелю ми бачимо задній фасад сценічної частини театру ім. Пушкіна. Він стоїть на місці колишнього Саду Друкарів.
Буд. №9-б— колишній особняк М.К.Уткіна, охорон. №206, архітектор М.А.Бабкін[13], 1908 рік.
По парній стороні вулиці харківські художники облюбували довгу цегляну стіну й прикрасили її графіті з зображеннями М.Гоголя, невідомих персонажів, і дещо абстрактними написами, на кшталт «Ваше эскуство нэ горыть но змывается!»[15]
Дьяченко Н. Т. Улица Гоголя // Улицы и площади Харькова. Очерк.— Издание 4-е, исправленное и дополненное.— Харьков: Прапор, 1977.— С.144-145.— 50000прим.(рос.)
Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель.— Харьков: Прапор, 1985.— 151с.— 10000прим.