Мунтян Володимир Федорович

Володи́мир Фе́дорович Мунтя́н (нар. 14 вересня 1946, Котовськ, Одеська область) — радянський та український футболіст, майстер дриблінгу; згодом футбольний тренер. Як футболіст ставав сім разів чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (окрім нього сім разів першість СРСР вигравав Олег Блохін). Двічі вигравав Кубок СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасник чемпіонату світу 1970 року.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Мунтян (прізвище).

Володимир Мунтян
Володимир Мунтян
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Федорович Мунтян
Народження	14 вересня 1946(1946-09-14) (78 років)
	Котовськ (нині — Подільськ), Одеська область, Українська РСР, СРСР
Зріст	169 см
Вага	68 кг
Прізвисько	Муня
Громадянство	Україна  СРСР
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1965—1977 1980	«Динамо» К СКА (Київ)	302 (57)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1968—1976	СРСР	49 (7)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1981—1982 1986—1988 1992—1994 1995—1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003—2004 2004—2005 2008 2008—	СКА (Київ) «Косфаба» Мол. збірна України  Гвінея «Черкаси» «Оріон» (Київ) «Таврія» «Оболонь» «Аланія» «Кривбас» «Ворскла» Мол. збірна України «Динамо» К (молодь)
Звання, нагороди
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998 року. Працював старшим тренером молодіжного складу київського «Динамо». З березня 2014 року — президент громадської організації «Ветерани футбольного клубу «Динамо Київ»»^[1].

Біографія

Батько — Федір Степанович Мунтяну^[2] (1911 р.н.), працював арматурником на асфальтобетонному заводі. Мати — Марія Леонтіївна Мунтян (1921 р.н., Павловськ (Воронезька область)), працювала нічною нянею в лікарні. У 1947 році^{[джерело?]} разом з батьками переїхав до Києва.

Ще навчаючись у школі, був запрошений в команду «Динамо», у складі якої провів всю кар'єру. На думку фахівців того часу, вважався одним з найкращих півзахисників європейського футболу. Був визнаний найкращим футболістом 1969 року в СРСР (за версією тижневика «Футбол-хокей»). За збірну СРСР в 1968—1976 роках зіграв 49 матчів, забив 7 голів. Учасник чемпіонату світу 1970 року.

Будучи гравцем, закінчив Інститут фізкультури і юридичний факультет Київського державного університету, потім — аспірантуру факультету міжнародних відносин.

У 1978 році, керуючи автомобілем, Мунтян потрапив в аварію, в якій загинув його пасажир. Сам Мунтян з переломами двох шийних хребців та іншими травмами надовго опинився в лікарні. У результаті заведеної на нього кримінальної справи був позбавлений звання капітана МВС, тимчасово виключений з КПРС. Справу закрили через півроку у зв'язку з відсутністю складу злочину, а Мунтяна відновили в партії.

У 1980 році став граючим тренером київського СКА, одночасно працюючи в Київському вищому танковому інженерному військовому училищі на кафедрі фізичної підготовки факультету з підготовки іноземних фахівців. Потім Мунтян став головою Київської міської федерації футболу і членом президії Федерації футболу України.

У 1986—1988 роках працював на Мадагаскарі. Тренуючи клуб КОСФАП (Антананаріву), привів його до чемпіонського звання в 1988 році.

У 1992—1994 роках був головним тренером молодіжної збірної України. У 1994 році, спільно з Миколою Павловим, виконував обов'язки головного тренера національної збірної України. У 1995—1997 роках тренував збірну Гвінеї, вивівши її в 1998 році у фінальний турнір Кубка Африки. З 1998 по 2005 рік тренував різні клуби України і російську «Аланію». У 2008 році виконував обов'язки головного тренера молодіжної збірної України.

Голова Комітету національних збірних Федерації футболу України^[3]. З квітня 2007 року — президент Асоціації ветеранів футболу України^[4] .

Статистика виступів за «Динамо»

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Всього
		Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Динамо	1965	3	0	4	0	-	-	7	0
	1966	26	8	2	0	-	-	28	8
	1967	19	4	1	0	-	-	20	4
	1968	36	5	-	-	-	-	36	5
	1969	27	6	3	2	4	2	34	10
	1970	25	3	2	0	-	-	27	3
	1971	18	6	2	0	-	-	20	6
	1972	30	9	3	1	6	1	39	11
	1973	28	6	9	2	5	0	42	8
	1974	22	2	4	2	8	2	34	6
	1975	29	2	0	0	4	0	33	2
	1976 (в)	10	3	1	0	-	-	11	3
	1976 (о)	13	1	-	-	8	1	21	2
	1977	16	2	3	0	0	0	19	2
Всього		302	57	34	7	35	6	371	70

• Статистика в Кубках СРСР та єврокубках подана за схемою «осінь-весна» та зарахована в рік початку турніру

Титули і досягнення

• Віце-чемпіон Європи: 1972

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2020)^[5]
• Орден «За заслуги» І ступеня (2015)^[6].
• Орден «За заслуги» ІІ ступеня (2007)^[7].
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2004)^[8].

Примітки

1. Ветерани ФК «Динамо» Київ. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 28 січня 2015.
2. Конфлікт з Лобановським, смертельна аварія і робота на Мадагаскарі. Історія Володимира Мунтяна. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
3. СЕ: Михайличенко представив свій тренерський штаб. Архів оригіналу за 8 травня 2008. Процитовано 3 січня 2016.
4. СЕ: Володимир Мунтян обраний президентом Асоціації ветеранів футболу України
5. Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ"»
6. Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
7. Указ Президента України від 4 вересня 2007 року № 823/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників акціонерного товариства "Футбольний клуб «Динамо» Київ"»
8. Указ Президента України від 14 липня 2004 року № 795/2004 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів та активістів українського футболу»

Посилання

• На сайті «Сборная России по футболу» [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті КЛИСФ (рос.)
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• «Із Лобановським я погарячкував»: карколомне життя легенди Динамо — Кубок світу, бунт і смертельна пригода в Африці. «Футбол 24». Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.