Вира

Ви́ра — грошовий штраф за вбивство вільної людини у Київській Русі.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вира (присілок).

Походження слова вира остаточно не з'ясоване: здебільшого воно пояснюється як германізм і порівнюється з дав.-в.-нім. і сер.-в.-нім. wërgēlt , нім. Wergelt («вергельд»), утвореними від wēr («чоловік») і geld («відплата, вартість»); М. Фасмер вважав слово питомо слов'янським і виводив прасл. *vira від *virъ («чоловік», пор. лит. výras, гот. wair, wër, лат. vir).

Виру сплачував убивця на користь князя, якщо йому вдавалося уникнути кровної помсти. За «Руською правдою» помста зі сторони родичів убитого могла бути замінена сплатою 40 гривень. За вбивство ж представника княжої адміністрації потрібно було сплатити подвійну виру (80 гривень). Піввира (20 гривень) сплачувалася за нанесення тяжких тілесних пошкоджень (покалічення) і вбивство невірної жінки. За раба не було вири, а тільки платили кару за пошкодження чужої речі. «Руська правда» знає також поклепну виру й подає способи, як звільнитися від наклепу. У випадку, якщо вбивцю не знаходили, «дику» виру платила вся община — верв, на території якої було знайдено труп вбитого. Після скасування кровної помсти (дивіться Закон Руський), вира — єдина кара, що накладалася державою на злочинця або на верв (громаду), якщо не викривали вбивцю. Виру для князя збирав княжий урядовець — вирник, який діставав під час служби утримання від верві, так званий вирний поклон.

Від вири слід відрізняти головщину — гроші, виплачувані родичам вбитого.

Див. також

• Архаїчне право
• Вергельд
• Гоніння сліду
• Кровна помста
• Усобиця

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Посилання

• Т. Л. Вілкул. Вира [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 512. — ISBN 966-00-0734-5.
• Вира [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 158. — 1000 екз.
• Головництво, головщина [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 259. — 1000 екз.
• Покалічення // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1412-1413. — 1000 екз.
• Майнові покарання у «Руській Правді»