Велика церква
сторінка значень у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Велика Церква?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Термін «Велика церква» (лат. ecclesia magna) використовується в історіографії раннього християнства для позначення періоду приблизно від 180 до 313 р. між періодом первісного християнства та періодом легалізації християнської релігії в Римській імперії, що відповідає тому, що називається Анте-Нікейським періодом. «Його справедливо називали періодом Великої церкви з огляду на її чисельний ріст, конституційний розвиток та інтенсивну богословську діяльність».[1]
Це також було визначено як «церква, яку захищають такі, як Ігнатій Антіохійський, Іріней Ліонський, Кипріян Карфагенський та Оріген Александрійський, і характеризується як володіння єдиним вченням і спілкуванням над і проти поділу сект, наприклад, гностицизм та єресі».[2]
На початку четвертого століття Велика церква, або, як її ще називали, Вселенська (католична) церква[3] вже складала близько 15% населення Римської імперії і була готова як чисельно, так і структурно за роль церкви імперії, яка стала державною церквою Римської імперії в 380 р.[4] Однак було б неправильно «надмірно підкреслювати нові зовнішні сторони Церкви за рахунок історичної спадкоємності».[5] Це була все та ж церква.
Роджер Ф. Олсон зазначає: «Згідно з римо-католицьким викладом історії християнського богослов'я, Велика церква католицька і православна жила від Апостолів до сьогодні на Заході, і всі єпископи, які залишились у спілкуванні з єпископом Риму її ієрархія»;[6] або, як це висловила сама католицька церква, «Ця церква, сформована та організована у світі як суспільство, існує в католицькій церкві, якою керує наступник Петра та єпископи у спілкуванні з ним, хоча багато елементів освячення та істини знаходяться поза її видимою структурою».[7]
Безперервність наступності Великої церкви підтверджується і східною православною церквою: «Православ'я розглядає Велику церкву в давнину (протягом більшої частини першого тисячоліття) як що включає, з одного боку, східний православний світ (візантійські патріархати, очолювані ієрарх Константинопольської церкви разом із слов'янськими православними церквами), а з іншого боку — західна католицька церква, якою керує ієрарх Римської церкви».[8]