Білий Черемош

Білий Черемош
Білий Черемош
	Білий Черемош між селами Довгопілля і Довгополе
47°51′12.240000100002″ пн. ш. 24°59′48.8400001″ сх. д.
Витік	злиття річок Перкалабу та Сарати
• координати	47°51′12.240000100002″ пн. ш. 24°59′48.8400001″ сх. д.
• висота, м	947 м
Гирло	р. Черемош (біля села Устеріки)
• координати	48°7′10.560000099994″ пн. ш. 24°59′30.480000100005″ сх. д.
Басейн	басейн Дунаю
Країни:	Україна; Івано-Франківська область; Чернівецька область
Прирічкові країни:	Румунія; Україна
Регіон	Чернівецька область
Довжина	51 км
Площа басейну:	632 км²
Притоки:	Яловичера, Лопушна, Стреженський, Калела, Дутця, Доней, Марониці (праві); Срибник, Гостовець, Пробійна, Кєкача, Яблуницький, Кохан (ліві)
	Медіафайли у Вікісховищі

Бі́лий Че́ре́мош — річка в Українських Карпатах (на Гуцульщині), на межі Верховинського району Івано-Франківської області та Путильського району Чернівецької області. Правий витік Черемошу (разом з Чорним Черемошем дають початок Черемошу). Басейн Дунаю.

Коротка інформація Білий Черемош, 47°51′12.240000100002″ пн. ш. 24°59′48.8400001″ сх. д. ...

Закрити

Довжина 51 км, площа водозбірного басейну 632 км². Похил річки 9,5 м/км, місцями 14 м/км.

Долина звивиста, переважно V-подібна, завширшки від 80–120 до 350 м. Долина з дуже стрімкими схилами, вкритими хвойними лісами, лише ближче до гирла з'являються невеликі розширення долини, де розміщені села. Річище помірно звивисте, з пересічною шириною 15–25 м, найбільша — 44 м. Є пороги (висота падіння до 1,6 м) та бистрини з дуже швидкою течією. Для водного режиму характерні весняні паводки під час танення в горах снігів. Швидко піднімається вода і влітку під час короткочасних злив. Живлення мішане, з переважанням снігового та дощового. Льодостав утворюється наприкінці грудня — на початку січня, скресає у березні. Гідрологічний пост біля с. Яблуниці.

Білий Черемош утворюється на північний захід від села Сарати, у місці злиття двох витоків: лівого Перкалаб (найпівденніша річка Українських Карпат) та правого Сарати. Численні потічки, з яких утворюється річка Перкалаб, розташовані на південно-східних схилах масиву Гриняви і західних схилах хребта Чорний Діл, з обривистими скелями, печерами у вапняках та унікальним рослинним світом (найвища точка — гора Чорний Діл, 1 493 м). Головні витоки Перкалабу розташовані на території Румунії в горах Мармароського масиву. Річка Сарата бере початок на південних схилах хребта Томнатикул (Томнатик), що у Яловичорських горах.

Білий Черемош тече переважно на північ вузькою долиною, яка є природною межею між Галичиною і Буковиною. Гирло розташоване біля села Устеріки, в межах Верховинсько-Путильського низькогір'я.

Яловичера, Лопушна, Стреженський, Калела, Дутця, Доней, Марониці (праві); Срибник, Гостовець, Пробійна, Кєкача, Яблуницький, Кохан (ліві)

Річка довгий час була державним кордоном між Річчю Посполитою і Молдовою (Османська імперія). З 1919 року по 1939 рр. — кордоном між Польщею та Румунією.

Колись на річці були водорегулювальні споруди — клявзи, гамованки, греблі й ін. Вони накопичували воду в невеликих водосховищах, щоб використовувати її для сплаву лісу. Ця система діяла увесь рік, за винятком деяких зимових місяців. Нині залишилися лише спомини про екзотичну трудову професію гірської річки у пам'яті, віршах і піснях про відважних плотогонів — бокорашів. Тепер про бокорашів лише згадують: «дараби» вже стали легендою. У серпні 1979 року Черемошем пройшов останній пліт карпатського лісу. Нині водорегулювальні споруди розібрані, і Білий Черемош увійшов у своє звичне річище, яке влітку міліє, а навесні і під час злив наповнене і бурхливе.

Нижній Яловець, Голошина (Верховинський район), Голошина (Путильський район), Плай, Яблуниця (Верховинський район), Яблуниця (Путильський район), Черемошна, Конятин, Полянки, Довгопілля, Довгополе, Стебні (Верховинський район), Стебні (Путильський район).

«Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Захарчук В. Чурчун Г. «Туристські ріки Карпат». — Чернівці, 2006.
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 54