Кароль Буке

Каро́ль Буке́ (фр. Carole Bouquet, нар. 18 серпня 1957, Неї-сюр-Сен, Франція) — французька акторка театру і кіно, модель, громадська діячка.

Кароль Буке
фр. Carole Bouquet
Ім'я при народженні	фр. Carole Bouquet
Народилася	18 серпня 1957(1957-08-18) (67 років) Неї-сюр-Сен, Франція
Національність	француженка
Громадянство	Франція
Діяльність	акторка, кіноакторка, модель, кінорежисерка, акторка театру, сценаристка
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризький університет
Роки діяльності	1977-досі
У шлюбі з	Жан-П'єр Рассамd і Жак Лейбовичd
Діти	Димитрій Рассамd[1] і Louis Giacobettid[2]
IMDb	nm0000962
Автограф
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Кароль Буке у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Буке.

Кароль Буке на Каннському кінофестивалі 2011 року

Її дебют у кіно відбувся 1977 року, у фільмі Луїса Бунюеля «Цей незрозумілий об'єкт бажання», а 1990 року вона отримала премію «Сезар» за найкращу жіночу роль у фільмі Бертрана Бліє «Занадто красива для тебе». У 1986 і 1990 роках вона також була обличчям бренду «Шанель», втіливши образ «парфумів № 5» у двох рекламних роликах, знятих Рідлі Скоттом і Беттіною Реймс^[fr].

Біографія

Ранні роки

Коли Кароль Буке було 3 роки, її мати залишила сім'ю, щоб розпочати нове життя на Півдні Франції, тому, вона, та її старша сестра Лоранс, були виховані їхнім батьком, Робером Буке, колишнім інженером-будівельником^[3].

У віці 10 років Кароль була віддана у спільноту домініканських сестер, де, на її думку, вона здобула свою першу освіту, «засновану на заслугах і смиренності»^[4].

В інтерв'ю, опублікованих пізніше, Кароль мимовіль називала свою молодість не як нещасливу, а як нудну. Однак вона вказує, що її небагатослівний батько, допоміг їй сформуватися як особистість: «Увага батька формує тебе. Я вважаю, жінок захищає люблячий батько»^[5]. Вона також каже: «Я не вчилася бути жінкою, але я навчилася незалежності»^[5]. Вона регулярно їздила до Женеви, щоб побачити свого дядька Марка Боннана, місцевого юриста, та тітку Маріанну^[6].

Після нетривалого навчання у Сорбонні Кароль вирішила розпочати кар'єру акторки. 1976 року вона поступила на трирічне навчання до Паризької консерваторії драматичного мистецтва. Але вже на першому курсі вона познайомилася із режисером Луїсом Бунюелем, пройшовши у нього кастинг для зйомок у фільмі^[4][5].

Кар'єра

Кар'єра Кароль Буке розпочалася 1977 року з появи у популярній розважальній мильній опері «Сімейство Цикадових^[fr]».

Гарна зовнішність Буке була помічена і оцінена режисером Луїсом Бунюелем. Таким чином 1977 року відбувся її дебют у кіно, де вона зіграла в одному з фільмів цього режисера, які вважаються класикою сюрреалізму, «Цей незрозумілий об'єкт бажання». У цьому фільмі Буке розділила роль головної героїні, Кончіти, з Анхелою Моліною^[5]. Фільм, номінований на нагороду «Сезар», став культовим. 2005 року Буке заявила: «Саме з Бунюелем моє життя змінилося. (…) Він говорив зі мною про моє життя. Я вважала його за віщуна, але насправді це був всього лише 77-річний месьє, який дуже чітко наскрізь бачив 18-річну дівчину»^[5]. Виступ Буке отримав визнання з обох боків Атлантики, її образ «ікони крижаної краси» народився саме після зйомок у цьому фільмі^[4]. Потім акторка вирушила до Нью-Йорка, щоб покращити свою англійську. Супроводом Буке у США були Енді Воргол та Пітер Бірд^[en], там вона жила на одній квартирі з акторкою Кліо Голдсміт^[fr][7]. Після повернення до Франції, Буке знялася у кількох фільмах, зокрема, у «Холодних закусках^[fr]», режисера Бертрана Бліє, де її партнером був Жераром Депардьє^[4].

1981 року Буке зіграла дівчину Джеймса Бонда разом із Роджером Муром у фільмі «Тільки для ваших очей». Ця роль зробила її відомою широкому загалу не лише у Франції, але й поза її межами^[4].

1984 року вона була знову номінована на премію «Сезар» за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі Філіппа Лабро^[fr] «Берег лівий, берег правий^[fr]» разом із Жераром Депардьє. Вона знову знайшла його у 1989 року Буке знову знялася з Депардьє у фільмі Бертрана Бліє, «Занадто красива для тебе», ця роль їй принесла премію «Сезар» за найкращу жіночу роль^[4].

1994 року Буке зіграла саму себе у фільмі «Підступність слави^[fr]» Мішеля Блана. 1997 році вона зіграла пристрасну Люсі Обрак^[fr] у біографічному фільмі Клода Беррі, «Люсі Обрак^[fr]», разом із Даніелем Отейєм.

Також Буке виступала і в театрі, зокрема, у постановках «Федра» (2002), режисера Жака Вебера, та «Береніка^[fr]» (2008), режисера Ламбера Вільсона^[8].

Того ж 2008 року, вона виконала роль «Мадам Дрон» у фільмі «Ніколя Барі^[fr]», «Діти Тімпельбаха^[fr]».

Окрім цього, Буке знімалася і на телебаченні, зокрема, у серіалі «Секс у великому місті», в епізоді «Американська дівчина в Парижі» 2004 року, та у серіалі «У терапії^[fr]» 2021 року^[4].

Участь у заходах

Рекламне фото Кароль Буке

1995 року Кароль Буке була ведучою 48-го Каннського кінофестивалю^[fr][4].

1999 року вона була членом журі 4-го Шанхайського міжнародного кінофестивалю.

2008 року вона очолювала журі 34-го американського кінофестивалю у Довілі^[en].

У травні 2014 року вона була членом журі з художніх фільмів на 67-му Каннському фестивалі під головуванням Джейн Кемпіон^[8].

З 30 березня по 4 квітня 2022 року вона була одним із двох почесних гостей (іншим був Бела Тарр) на 9-му фестивалі «Вся пам'ять Світу», організованому Французькою сінематекою.

Інша діяльність

1986 року Кароль Буке стала обличчям люксового бренду «Шанель» і до 1990-х років була обличчям «парфуму № 5»^[4]. Рекламна фотографія була зроблена Мішелем Комтом^[en] 1987 року^[9].

З кінця 1990-х років Буке володіє нерухомістю на острові Пантеллерія біля берегів Сицилії, яку вона відкрила для себе завдяки Ізабеллі Росселліні^[8]. З 2005 року вона володіє і керує виноградниками, де виготовляється солодке вино «пассіто» («passito»; якому іноді помилково приписують сицилійське походження)^[8][4]. Цей виноградник виготовляє 14 000 пляшок об'ємом 500 мл на рік під маркою «Sangue d'Oro» («Золота кров»)^[10]. Поштовхом до виноробства стала зустріч Буке із енологом Клодом Будамані^[11]. Вона користується послугами Дотта Донато Ланаті, консультанта з виноградарства та виноробства. 2023 року журнал «Винний огляд Франції» назвав Буке особистістю року.

2005 року разом, із Жераром Депардьє та Жаном-Клодом Кар'єром, вона організувала кінофестиваль «Режисер у місті» у Німі^[12]. Цей фестиваль проходить щоліта і представляє протягом тижня п'ять фільмів режисера в компанії останнього та його акторів. Захід відбувається на відкритому повітрі в Садах Ла Фонтен^[fr] у Німі наприкінці липня.

Громадська діяльність

У листопаді 2007 року разом із Жозіан Баласко^[fr] та за підтримки Федерації прав на житло^[fr] Кароль Буке виступила з публічним зверненням до уряду, а потім протягом тривалого часу була соціальним посередником для малозабезпечених африканських сімей на Банківській вулиці^[fr] у Парижі^[13].

З 1985 року Буке була представником федерації «Голос дитини^[fr]». Вона вступила до неї після показу фільму «Поля смерті», який її засмутив^[14].

У вересні 2018 року, після відставки Ніколя Юло^[fr] з посади міністра охорони довкілля, вона підписалася під зверненням, спрямованим проти глобального потепління під назвою «Найбільша проблема в історії людства: заклик до 200 осіб врятувати планету», яке з'явилося на першій шпальті газети «Le Monde»^[15].

Буке підтримувала Еммануеля Макрона під час президентських виборів 2022 року^[16].

Особисте життя

Кароль Буке і Жерар Депардьє, 2001 рік

У період між 1978—1985 роками Кароль Буке була у стосунках з продюсером Жаном-П'єром Рассамом^[fr] (зятем Клода Беррі)^[4], від якого у неї 1981 року народився син, Димітрі Рассам^[fr], який теж став продюсером. Жан-П'єр Рассам передчасно помер у січні 1985 року, у віці 43 років.

У Буке є ще один син, Луї (народився 1987 року), від режисера та фотографа Франсіса Джакобетті^[fr], 1987 року народження. З 1992 по 1996 рік вона була дружиною Жака Лейбовича^[fr], дослідника-спеціаліста зі СНІДу^[8]. 1996 року Буке зблизилася з актором Жераром Депардьє, з яким вона розлучилася 2005 року^[5].

У травні 2014 року Буке з'явилася на Каннському кінофестивалі в компанії Філіппа Сере де Ротшильда (сина Філіппін де Ротшильд^[fr] та Жака Сере^[fr]), з яким вона офіційно оформила свої нові стосунки^[17][4].

Справа про телефонне прослуховування

У період із січня до лютого 1985 року дві телефонні лінії паризького будинку Кароль Буке прослуховувалися Єлисейським палацом під час справи про прослуховування телефонних розмов^[fr], що відбувалося за часів першого семирічного терміну президентсва Франсуа Міттерана. Справжньою метою прослуховування — був тодішній компаньйон Буке — Жан-П'єр Рассам^[fr], кінопродюсер, який помер того ж року^[18][19].

Фільмографія

Кароль Буке, 2011 рік

Рік	Назва фільму	Оригінальна назва	Режисер	Роль
1977	Цей незрозумілий об'єкт бажання	Cet obscur objet du désir	Луїс Бунюель	Кончіта
1979	Холодні закуски[fr]	Buffet froid	Бертран Бліє	молода жінка
1979	Каракулеве пальто[fr]	Le Manteau d'astrakan	Марко Вікаріо	Валентін
1980	Порожнє покоління[fr]		Уллі Ломмель	Нада
1981	Порожнє покоління[fr]	Tag der Idioten	Вернер Шретер	Кароль
1981	Тільки для ваших очей	For Your Eyes Only	Джон Глен	Меліна Гевлок
1982	Бінго-Бонго	Bingo Bongo	Паскуале Феста Кампаніле	Лаура
1983	Містера[fr]	Mystère	Карло Ванціна	Містера
1984	Добрий король Дагобер	Le Bon Roi Dagobert	Діно Різі	Гемера
1984	Немо[fr]	Nemo	Арно Селіньяк	Ральс-Акрай
1984	Берег лівий, берег правий[fr]	Rive droite, rive gauche	Філіпп Лабро	Бабії Сенанкес
1985	Спеціальна поліція[fr]	Spécial Police	Мішель Віані	Ізабелль Роден
1986	Дубль-панове[fr]	Double messieurs	Жан-Франсуа Стевенен	Гелен
1986	Зло кохання[fr]	Le Mal d'aimer	Джорджіо Тревес	Елеонор
1987	Йєнач[fr]	Jenatsch	Даніель Шмід	Лукреція фон Планта
1989	Бункер «Палас-готель»[fr]	Bunker Palace Hôtel	Енкі Білал	Клара
1989	Занадто красива для тебе	Trop belle pour toi	Бертран Бліє	Флоранс Бартелемі / Сусідка Колетт
1989	Нью-Йоркські історії[en]	New York Stories	Френсіс Форд Коппола	Принцеса Сороя
1991	Проти забуття	Contre l'oubli	Жан-Лу Юбер
1991	Жінки у спідницях[fr]	Donne con le gonne	Франческо Нуті	Маргеріта
1993	Танго[fr]	Tango	Патріс Леконт	жінка-зірка
1994	Діловий роман[en]	A Business Affair	Шарлотт Бряндстрьом	Кейт Сваллов
1994	Підступність слави[fr]	Grosse Fatigue	Мішель Блан	грає саму себе
1996	Уламки любові[fr]	Poussières d'amour	Вернер Шретер	інтерв'юер
1997	Люсі Обрак[fr]	Lucie Aubrac	Клод Беррі	Люсі Обрак
1998	У саме серце[fr]	En plein cœur	П'єр Жоліве	Вів'єн Фарнесі
1999	Міст між двох берегів[fr]	Un pont entre deux rives	Фредерік Обертен і Жерар Депардьє	Міна
2000	Пікнік Лулу Кройц[fr]	Le Pique-nique de Lulu Kreutz	Дідьє Мартіні	Анна Гірарді
2001	Васабі	Wasabi	Жерар Кравчик	Софія
2002	Бланш[fr]	Blanche	Берні Бонвуазен	Anne d'Autriche
2002	Цілуй, кого хочеш[fr]	Embrassez qui vous voudrez	Мішель Блан	Лулу
2003	Сімейка Роуз[fr]	Bienvenue chez les Rozes	Франсіс Паллуо	Беатріс
2004	Червоні вогні[fr]	Feux rouges	Седрік Кан	Гелен
2004	Орфографічні помилки[fr]	Les Fautes d'orthographe	Жан-Жак Зільберманн	Женев'єв Массу
2005	Ремонт[fr]	Travaux	Бріжит Руан	Шанталь Летелльє
2005	Пекло[fr]	L'Enfer	Деніс Танович	Marie, la mère
2005	Північний схід[fr]	Nordeste	Жуан Соланас	Гелен
2006	Аврора[fr]	Aurore	Нільс Таверньє	la reine
2006	Ідеальний друг	Un ami parfait	Франсіс Жирод	Анна
2007	Якщо це був він…[fr]	Si c'était lui…	Анна-Марія Етьєнн	Гелен
2008	Діти з Темпльбаша[fr]	Les Enfants de Timpelbach	Ніколя Барі	мадам Дрон
2008	Високі стіни[fr]	Les Hauts Murs	Крістіан Форе	la mère de «Fil de fer»
2009	Ти будеш за мною сумувати[fr]	Je vais te manquer	Аманда Стерс	Джулі
2010	Служити та захищати[fr]	Protéger et servir	Ерік Лавен	Од Летелльє
2010	Вільний обмін[fr]	Libre échange	Серж Гіск'єр	Марта
2011	Незавершений роман	Impardonnables	Андре Тешіне	Джудіт
2012	Погана дівчина	Mauvaise Fille	Патрік Мілле	Аліс
2014	Ані хвилини спокою	Une heure de tranquillité	Патріс Леконт	Наталі
2018	Подивіться, як ми танцюємо[fr]	Voyez comme on danse	Мішель Блан	Люсі
2019	Кімната 212[fr]	Chambre 212	Крістоф Оноре	Ірен
2020	Бучу[fr]	Boutchou	Адріан Піке-Готьє	Паула
2021	Фантазії	Les Fantasmes	Давид і Стефан Фоенкінос	Марі
2022	Буря[fr]	Tempête	Крістіан Дюгей	Моніка

Телебачення

Рік	Назва телефільму	Оригінальна назва	Режисер	Формат	Роль
1977	Сімейство Цикадових[fr]	La Famille Cigale	Жан Піньйоль[fr]	мінісеріал	Беатріс Дам'єн-Лакур
1977	Повстанці	Les Rebelles	П'єр Бадель[fr]	телефільм	Нілка
1979	Око ночі (епізод «Карпатське вино»)	L'Œil de la nuit (épisode «Le Vin des Carpathes»)	Жан-П'єр Рішар[fr]	серіал	Лєна
1997	Червоне і чорне[fr]	Le Rouge et le Noir	Жан-Даніель Верге[fr]	телефільм	Луїза де Реналь
2000	Береніка	Bérénice	Жан-Даніель Верге	телефільм	Береніка
2001	Мадам де...	Madame de...	Жан-Даніель Верге	телефільм	«Мадам де»
2002	Руї Блас[fr]	Ruy Blas	Жак Вебер	телефільм	Королева
2004	Секс і місто (епізод «Американська дівчина в Парижі: Частина 2»)	Sex and the City (épisode «An American Girl in Paris : Part 2»)	Тім Ван Паттен[en]	серіал	Жульєт
2014—2016	Люди тіні[fr] (сезони 2 і 3)	Les Hommes de l'ombre (saison 2 et 3)	—	серіал	Елізабет Марджорі
2014	Дитина Розмарі[fr]	Rosemary's Baby	Аґнешка Голланд	мінісеріал	Марго Кастеве
2017	Богомол[fr]	La Mante	Александр Лорен[fr]	мінісеріал	Жанна Дебер
2020	Гранд-готель[fr]	Grand Hôtel	Янн Самуелль[fr] і Джеремі Мінуї	мінісеріал	Агнес Вассер
2020	Я люблю тебе зачіска[fr]	I love you coiffure	Мюріель Робен[fr]	телефільм	Каролін
2021	У терапії[fr] (епізод «Естер»)	En thérapie (épisodes «Esther»)	Матьє Вадеп'є[fr]	серіал	Естер
2022	Вони люблять один одного... ну майже![fr]	Ils s'aiment...enfin presque!	Ерве Брамі	телефільм	Дельфін

Театр

Рік	Назва вистави	Оригінальна назва	Автор	Постановник	Театр
1992	Це було вчора[fr]	C'était hier	Гарольд Пінтер	Самі Фрей	Театр «Еберто»[fr]
2002	Федра	Phèdre	Жан Расін	Жак Вебер	Національний театр у Ніцці[fr], Театр «Дежазе»[fr]
2008	Береніка[fr]	Bérénice	Жан Расін	Ламбер Вільсон	Театр «Буфф-дю-Норд»[fr]
2009	Віддаленість[fr]	L'Éloignement	Лоле Беллон[fr]	Бернар Мюрат[fr]	Театр Едуарда VII[fr]
2010	Листи до Геніки	Lettres à Génica	Антонен Арто	—	Театр «Л'Ательє»[fr]
2014	Розвіяти (прах праху)	Dispersion (Ashes to ashes)	Гарольд Пінтер	Жерар Дезар[fr]	Театр «Евре»[fr], Театр «Селестін»[fr]
2015	Додому[en]	Home	Девід Сторі	Жерар Дезар	Театр «Евре»
2016	Розвіяти (прах праху)	Dispersion (Ashes to ashes)	Гарольд Пінтер	Жерар Дезар	гастролі
2018	Щасливі ті, хто щасливі	Heureux les heureux	Ясміна Реза	Ясміна Реза	Театр «Еберто»
2022	Береніка[fr]	Bérénice	Жан Расін	Мюріель Майєтт[fr]	Театр «Ла Скала Парі»

Почесті

Кароль Буке, 2014 рік

Нагороди

• «Сезар» 1990 року: «За найкращу жіночу роль» у фільмі «Занадто красива для тебе».

Номінації

• «Сезар» 1985 року: «За найкращу жіночу роль другого плану» у фільмі «Берег лівий, берег правий».

Відзнаки

• Командор ордена мистецтв і літератури (2011)^[20].

Дискографія

• 1987: «Спалити попіл» («Feu la cendre»), аудіокнига, з Жаком Деррідою, видання «Éditions Des femmes», збірка «Голосова бібліотека».

Публікації

• Collectif, Jardins d'enfance : Nouvelles (préface de Carole Bouquet), recueil de textes d'une vingtaine d'auteurs, Le Cherche midi, 2001, 180 p. (ISBN 2862749192 et 978-2862749198).
• Carole Bouquet et Martine Brousse, Enfants maltraités. Occupons-nous de ce qui ne nous regarde pas, Le Cherche midi, 2019, 192 p. (ISBN 978-2749161600).

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. https://www.premiere.fr/Star/Carole-Bouquet
3. Luc Le Vaillant, La vie rêvée des filles, Librairie Arthème Fayard, 2014, p. 136.
4. Biographie de Carole Bouquet, sur Première.fr 7 février 2017
5. Carole Bouquet : Gérard Depardieu, Jean-Pierre Rassam... Les hommes de sa vie (фр.). www.puretrend.com. Процитовано 7 травня 2023.
6. Carole Bouquet s'est choisi une île pour fixer ses racines 24heures.ch Процитовано 29 червня 2023
7. Carole Bouquet raconte James Bond, Depardieu, Mitterrand, Warhol et tous les monstres sacrés de sa vie. vanityfair.fr. 31 mars 2020..
8. Biographie de Carole Bouquet, Gala.fr 7 février 2017.
9. Bénédicte Burguet, «Le club du 5», Vanity Fair No. 88, avril 2021, p. 116-117.
10. Carole Bouquet : «Je ne fais pas un vin d'actrice», Nice-Matin, 30 mars 2012.
11. «Foire aux vins Carrefour Market 2015 : un vin de Carole Bouquet en "guest star"», sur lsa-conso.fr, 1er août 2015.
12. «Hugh Hudson, un réalisateur dans la ville de Nîmes», sur Le Figaro.fr, 30 juillet 2007.
13. Carole Bouquet, Josiane Balasko et les mal-logés - vidéo Dailymotion (амер.). Dailymotion. 12 листопада 2007. Процитовано 21 травня 2017..
14. «Jacques Attali, Carole Bouquet, Matthieu Ricard LHFORUM 2013 (FR)» youtube.com Процитовано 29 червня 2023
15. Le plus grand défi de l’histoire de l’humanité : l’appel de 200 personnalités pour sauver la planète. Le Monde.fr. 3 septembre 2018..
16. PHOTOS Présidentielle 2022 : Jean-Luc Mélenchon, Emmanuel Macron… Qui sont les stars qui les soutiennent ? voici.fr Процитовано 29 червня 2023
17. Carole Bouquet amoureuse à Cannes. télé star. 22 mai 2014. Процитовано 25 juin 2015.
18. Des écoutes sans queue ni tête liberation.fr Процитовано 30 червня 2023
19. Carole Bouquet victime des écoutes de l'Elysée (фр.). LExpress.fr. 13 березня 2007. Процитовано 6 квітня 2022.
20. Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres janvier 2011. culture.gouv.fr. 22 février 2011.

Посилання

Попередник:	Дівчина Бонда 1981	Наступник:
Доіс Чайлс		Мауд Адамс