Loading AI tools
іспанський художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бартоломе́ Есте́бан Мурі́льйо (ісп. Bartolomé Esteban Murillo; 1 січня 1618, Севілья — 3 квітня 1682, Севілья) — іспанський художник доби бароко, співзасновник севільської академії малярства. Малював релігійні картини, іноді портрети. Зробив декілька жанрових композицій на межі бодегона і побутового жанру, які вважають найкращими в творчому надбанні художника. Ім'я на іспанський манер пишеться як Бартоломе.
| Бартоломе Естебан Мурільйо | ||||
|---|---|---|---|---|
| Bartolomé Esteban Murillo | ||||
 | ||||
| Автопортрет Мурільйо, Національна галерея (Лондон) | ||||
| При народженні | Bartolomé Esteban Murillo | |||
| Народження | грудень 1617[1] Севілья, Кастильська Корона[2] | |||
| Смерть | 3 квітня 1682[3][4][2] (64 роки) | |||
| Севілья, Кастильська Корона або Кадіс, Андалусія, Іспанія[2] (смерть через падіння з висотиd) | ||||
| Національність | іспанець | |||
| Країна | Іспанія | |||
| Релігія | католицька церква | |||
| Жанр | портрет, релігійний живопис, побутова картина | |||
| Навчання | у Хуана дель Кастільо | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Роки творчості | 1638-1682 | |||
| Вплив | Педро де Мойя, Веласкес | |||
| Вчитель | Juan del Castillod | |||
| Відомі учні | Pedro Nuñez de Villavicenciod і Fernando Marquez Joyad | |||
| У шлюбі з | Beatriz Cabrera y Villalobosd | |||
| Роботи в колекції | Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[5], Музей мистецтва Метрополітен, Музей красних мистецтв, Krannert Art Museumd, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Рейксмузей, Мауріцгейс, Museumslandschaft Hessen Kassel, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Баварські державні колекції картин, Національна галерея, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей образотворчих мистецтв, Музей Фіцвільяма, El Paso Museum of Artd, Картинна галерея Далвічd, Ермітаж, Galleria Palatinad, Берлінська картинна галерея, Художній музей Волтерс, Biblioteca Museu Víctor Balaguerd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Філадельфії, Goya Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей августинців, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей Соумаяd, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Музей Ласаро Гальдйано, Денверський художній музей, Галерея мистецтв Вокера, Музей мистецтв Толедо, Timken Museum of Artd, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Державні художні зібрання Дрездена, Moravian Gallery in Brnod, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Dayton Art Instituted, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сієтла, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Дрезденська картинна галерея, Вустерський музей мистецтв, Рінглінг музей, Художній музей Вірджинії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей Нортона Саймона, Museo de Arte de Ponced, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Інститут мистецтв Кларкаd, Латиноамериканське товариство Америкиd, Королівські музеї витончених мистецтв[6], Собор Антверпенської Богоматері, Національний музей образотворчого мистецтва[7], Палаццо Пітті, Гарвардський художній музей, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Зібрання Воллеса, Віденська академія мистецтв, Meadows Museumd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Barber Institute of Fine Artsd, Graves Art Galleryd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей Конде, Стара пінакотека, Художній музей Фогга[d], Museu de Belles Arts de Valènciad, Музей фюрера, Museum of Cádizd, Музей Фабра, Pollok Housed, Епслі-хаус, Touchstones Rochdaled, Chiswick Housed, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей Вікторії та Альберта, Зібрання Баррелаd, Королівський корнуольський музейd, Laing Art Galleryd, Музей Боуз, Hepworth Wakefieldd, Brighton Museum & Art Galleryd, Beecroft Art Galleryd, Guildhall Art Galleryd, Museum of John Paul II Collectiond, Hatton Galleryd, Мистецька галерея Йоркаd, Southampton City Art Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[8], The New Art Gallery Walsalld, Guernsey Museum and Art Galleryd, Harris Museumd, Wisbech and Fenland Museumd, Paisley Museumd, Палаццо Бьянко і National Museum Paleis het Lood[9] | |||
|
| ||||
 Бартоломе Естебан Мурільйо у Вікісховищі | ||||
Він 14 дитина в небагатій родині. Мати була на тридцять років молодша за чоловіка, що не перша загадка і особливість в біографії художника. Батько — цирульник, що за життя так і не спромігся придбати власний будинок. Родина була вимушена мешкати в квартирі, що орендувала у місцевого монастиря. Батьки померли у 1628 році і хлопець — сирота 10 років залишився під опікою молодшої сестри матері (рідної тітки) та її чоловіка, хірурга. Нова родина була заможною, бо мала маєтки на околицях Севільї, а ставлення до сироти було добрим. Хірург Лагарес і тітка замінили хлопцю рідних батьків і дали добру початкову освіту.
Коли у підлітка виявилися художні здібності, нові батьки влаштували його в майстерню місцевого художника Хуана дель Кастільо. Як заведено, навчання тривало три роки, закінчилося у 1636 р., після чого Бартоломе отримав право працювати самостійно. Ранішні твори не збереглися, перша зі збережених картин датована 1638 роком.
Є відомості, що художник навідувався в Мадрид. Серед майстрів, впливи яких мали місце на свідомість Мурільо — Педро де Мойя та Веласкес. Ймовірно, м'які переходи фарб де Мойі та дещо сентиментальні образи останнього були ближче до манери Мурільо, ніж гостро індивідуальна манера Веласкеса. В Мадриді художник мав змогу бачити відомі твори іноземних майстрів, зокрема Тиціана, Ван Дейка, Рубенса, але їх вплив не був значним і не відбився на сюжетах картин Мурільо.
В лютому 1645 року Мурільйо зробив спробу вінчання з дівицею Беатріс де Кабрера-і-Сотомпайер Віллалобос 23 років. В церкві дівиця закричала, що йде заміж за примусом і вінчання скасували. Лише з другої спроби Мурільо владнав стосунки з Беатріс і узяв з нею шлюб. Родина жила досить спокійно і мала дев'ять дітей.
Все життя Мурільо був добрим католиком. Релігійна налаштованість і допомагала мати майже постійних замовників серед управителів церков та монастирів. Серед перших вдалих робіт художника — картини (релігійні образи) для францисканського монастиря Севільї зі сценами життя Святого Франциска. Грошей заплатили мало, але до художника прийшла слава і нові замови.
Мурільйо довгі роки сприймали як відомого майстра мадонн та релігійних образів. Ця слава пережила художника і на деякий час затьмарила славу Ель Греко та Веласкеса. І Ель Греко, і Веласкес зазнали забуття на століття.
Твори Мурільйо у 18 столітті на деякий час уособлювали найкращі зразки живопису Іспанії взагалі. Придбання картин Мурільйо було престижним, і вони недешево коштували. Серед покупців картин Мурільйо — імператриця Катерина ІІ, лорд-канцлер Волпол, герцог Шуазель, мільйонер П'єр Кроза тощо.
Нові оцінки прийшли в 19 столітті. І вже славі Мурільйо прийшлось значно поступитися всесвітній славі спочатку Веласкеса, а потім Ель Греко.
Схвально почали сприймати побутові картини художника, що колись не вважались головними в його творчості.
Невідомо, чи малював хтось портрет Бартоломе Естебана Мурільйо. Діти художника умовили батька створити свій портрет, що він і зробив на початку 1670-х років. Автопортрет художника зберігає Національна галерея в Лондоні. Напис латиною і сповіщає про причини створення картини.
Необхідність передати досвід молодим майстрам і підняти значення Севільї як міста спонукала художника разом з однодумцями заснувати в місті Академію мистецтв. Її відкрили в січні 1660 року, а Мурільйо обрали її першим президентом (ректором).
З 1665 року художник став членом релігійного братства Святого Милосердя міста Севілья. Обов'язки були важкі і неприємні, бо доводилося ловити тіла потоплених, ховати померлих невідомих, піклуватись за тяжкохворими та помираючими, бувати у в'язниці і нести релігійну втіху приреченим на смертну кару. Реальність не приховувала своїх жахів від художника.
Мурільйо сприймав усі негаразди свого життя як іспити, що насилає Бог і терпляче зносив свої і чужі втрати. Він поховав і двох своїх синів, а в 1670 році і свою дружину.
Але сцени мучеництв чи смерті нечасті в картинах майстра. Серед них — «Мучеництво Св. Андрія Першозваного», «Смерть Св. Клари» тощо.
Художник отримав замовлення на вівтарний образ у церкві монастиря капуцинів у Кадісі. Під час праці він упав з риштувань і розбився. Його віднесли додому, де він, поки не знепритомнів, склав заповіт. Мурільйо помер 3 квітня 1682 року на 64 році життя.
У Мадриді встановлено монумент на честь художника.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
