Авер'янов Петро Іванович

Авер'янов Петро Іванович (рос. Аверьянов Пётр Иванович; 1867–1937) — російський військовий діяч і військовий сходознавець, генерал.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. .

Петро Авер'янов
рос. Пётр Иванович Аверьянов
світлина 1914 року
Народився	5 жовтня 1867(1867-10-05) Терська область, Російська імперія
Помер	13 жовтня 1937(1937-10-13) (70 років) Белград, Королівство Югославія
Поховання	Новий цвинтар
Громадянство	Російська імперія  Королівство Югославія
Національність	росіянин
Діяльність	розвідка, мандрівник-дослідник
Alma mater	Тіфліський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище, Імператорська Миколаївська військова академія
Знання мов	російська
Учасник	Першої світової війни, Громадянської війни в Росії
Посада	Начальник штабу, військовий аташе
Військове звання	генерал-лейтенант
Термін	1885—1920
Конфесія	РПЦ МП
Батько	Іван Авер'янов
У шлюбі з	Софія Яківна фон Алєксандер[1]
Діти	доньки Ксенія, Євгенія[1]
Нагороди

|учасник=

Протягом 15 років був провідним фахівцем Генерального Штабу з турецького питання й знавцем азійської Туреччини та турецької армії. Склав військово-географічний огляд кавказько-турецького театру військових дій. У 1899 році здійснив поїздку на Північний Азербайджан, в 1900 р. опублікував дослідження з курдського питання. За чотири роки, проведені в м. Ерзурумі в якості військового аташе, добре вивчив турецькі збройні сили. У 1908 р. здійснив поїздку в м. Стамбул, зібрав цінні відомості про стан турецької армії, про настрої в офіцерському середовищі, політиці турецького уряду щодо християнського населення Малої Азії^[2].

Життєпис

Син титулярного радника Івана Авер'янова. Народився 5 жовтня 1867 року. Православний.

Освіту здобув у Тіфліському кадетському корпусі.

• На службу в Російську імператорську армію вступив 01.10.1885.
• 13.10.1885 поступив на навчання і завершив навчання у Миколаївському інженерному училищі (1888). Випущений підпоручиком (09.08.1888) в 1-й Кавказький саперний батальйон.
• Поручик (11.08.1890). Закінчив Миколаївську академію Генерального Штабу (1894 р.; по 1-му розряду).
• Штабс-капітан (18.05.1894). Був на службі при Петербурзькому військовому окрузі.
• Обер-офіцер для доручень при штабі Кавказького військового округу (26.11.1894-31.03.1898).
• Капітан Генерального Штабу (24.03.1896).
• У 1897 був відряджений за кордон Російської імперії (здебільшого перебував на службі при російському посольстві в Туреччині).
• Обер-офіцер для особливих доручень при командуючому військами Кавказького військового округу (31.03.1898-22.04.1900).
• Цензове командування ротою відбував у 4-му Кавказькому стройовому батальйоні (15.12.1898-15.12.1899).
• Штаб-офіцер для особливих доручень при командуючому військами Кавказького військового округу (22.04.1900-10.07.1901).
• Підполковник (06.12.1900).
• Секретар російського Генерального консульства в м. Ерзурумі (10.07.1901-31.05.1905).
• Полковник (06.12.1904).
• Начальник штабу Лібавської фортеці^[ru] (31.05.1905-28.06.1906).
• Цензове командування батальйоном відбував у 178-му піхотному венденському полку^[ru] (01.05.-01.09.1906).
• Діловод Головного Управління Генерального Штабу — ГУ ГШ (28.06.1906-17.04.1908; в розвідувальному відділенні).
• Командир 16-го гренадерського Мінгрельського полку^[ru] (17.04.1908-12.06.1910).
• Обер-квартирмейстер ГУ ГШ (12.06.1910-27.03.1914).
• Генерал-майор (1910; 06.12.1910; за відмінність).
• Начальник штабу Іркутського військового округу^[ru] (від 27.03.1914).
• Від 20.11.1914 — начальник мобілізаційного відділу ГУ ГШ.
• Генерал-лейтенант (22.03.1915; 06.12.1916).
• Від 10.08.1916 на час війни — начальник Генерального Штабу.
• 02.04.1917 під час чистки апарату Військового міністерства був затверджений на посаді, але вже 15.05.1917 переведений у розпорядження військового міністра.
• Від 15.05.1917 — головний начальник постачань Кавказького фронту.
• У 1917 р. — генеральний комісар і головний управитель турецькими областями, зайнятими російськими військами по праву війни^[ru].
• 14.05.1918 призначений головним начальником постачань Кавказького фронту й помічником головного начальника Кавказького військового округу.
• У 1918—1920 рр. — у розпорядженні Головнокомандувача Добровольчої армії, потім ЗСПР. Деякий час заміщав помічника начальника Військового управління ЗСПР — генерала В. Ю. Вязьмітінова.

Після евакуації в 1920 р. російської армії з Криму — поїхав до Туреччини, а звідти — до Югославії (Королівства СХС), служив у гарнізоні сербської армії в Велика Градішта.

Помер у м. Белграді 13 жовтня 1937 р.. Похований на Новому кладовищі. Був одружений, мав двох дочок.

Праці

• (рос.) «Краткий военный обзор Кавказско-турецкого театра военных действий». Тифлис, 1896;
• (рос.) «Курды в войнах России с Персией и Турцией. Современное политическое положение турецких, персидских и русских курдов». Исторический очерк. Тифлис, 1900;
• (рос.) «Отчет о поездке по Северному Азербайджану» в конце 1899 г. Тифлис, 1900 (в соавторстве с Я. Ф. Шкинским);
• (рос.) «Краткий военный обзор Азиатской Турции». Курс старшего класса Николаевской академии Генерального штаба, прочитанный 1907–08 гг. Лекции ГШ полковника Аверьянова. СПб., 1908;
• (рос.) «Этнографический и военно-политический обзор азиатских владений Оттоманской империи». СПб., 1912.

Нагороди

1. Орден св. Станіслава 3-го ст. (01.01.1897),
2. орден св. Ганни 3-го ст. (01.01.1901),
3. орден св. Станіслава 2-го ст. (06.12.1903),
4. турецький орден Меджида 3-го ст. (07.10.1904),
5. орден св. Ганни 2-го ст. (10.02.1906),
6. бухарський орден Золотої Зірки 2-го ст. (28.01.1907),
7. перський орден Лева і Сонця 2-го ст. (04.01.1908),
8. орден св. Володимира 4-го ст. (07.03.1910, зі старшинством з 06.12.1909),
9. болгарський орден «За військові заслуги» (08.09.1910),
10. турецький орден «Османіє» 2-го ст. (08.05.1911),
11. орден св. Володимира 3-го ст. (06.12.1912),
12. орден св. Станіслава 1-го ст. (06.12.1914),
13. орден св. Ганни 1-го ст. (13.06.1915),
14. орден св. Володимира 2-го ст. (30.11.1915).

Примітки

1. Аверьянов Петр Иванович [Архівовано 2019-10-15 у Wayback Machine.] // РегиментЪ.RU
2. (рос.) Аверьянов Петр Иванович (1867—1937) — выпускник Тифлисского кадетского корпуса [Архівовано 2009-01-23 у Wayback Machine.]

Джерела

• (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1259 от 16.12.1914.
• (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1297 от 15.09.1915.
• (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1277 от 28.04.1915.
• Басханов М. К., «Аверьянов Пётр Иванович» // Русские военные востоковеды (до 1917 года). Биобиблиографический словарь. — М.: «Восточная литература», 2005. — С.9-10. (рос.)
• Залесский Константин Александрович: «Кто был кто в Первой мировой войне». М.: Астрель, 2003 — С.11. ISBN 5-271-06895-1. (рос.)
• Ганин А. В., Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг. — М., 2009 (рос.)
• Балакшин А. Б., «Кадеты России. Мальчишки в шинелях». Рипол Классик, 2017. Т. 2. — С.206-207. — ISBN 5521052232, 9785521052233. (рос.)
• Волков С. В., Генералы и штаб-офицеры русской армии. Опыт мартиролога: В 2 т. — Т. 1. М., 2012. — С.16. (рос.)
• Рутыч Н. Н., Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. М., 2002. — С.22–23. (рос.)

Посилання

• Авер'янов Петро Іванович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.

• (рос.) Русская императорская армия — Аверьянов Петр Иванович [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• (рос.) Биография на сайте Хроно. Ру [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• (рос.) АВЕРЬЯНОВ Петр Иванович [Архівовано 8 травня 2019 у Wayback Machine.] // интернет-портал Минобороны России
• (рос.) Аверьянов Пётр Иванович [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Энциклопедия «Всемирная история»
• (рос.) Аверьянов Пётр Иванович [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Хронос