![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/70/%25D0%2598%25D0%25BE%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9_%25D0%2593%25D0%25BE%25D0%25BB%25D1%258F%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9.jpg/640px-%25D0%2598%25D0%25BE%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9_%25D0%2593%25D0%25BE%25D0%25BB%25D1%258F%25D1%2582%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D0%25B9.jpg&w=640&q=50)
Йоаникій Ґалятовський
український письменник, церковний та громадсько-політичний діяч / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Іоанікій Ґалятовський?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Йоаникій Ґалятовський[3] (пол. Joannicjusz Galatowski; бл. 1620, Волинь? — 12 січня 1688, Чернігів) — український православний монах, архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові (1669—1688). Випускник, викладач і ректор (1657—1669) Києво-Могилянській колегії. Письменник, агіограф, проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, публіцист. Народився на Волині, Річ Посполита.
Йоаникій Ґалятовський | |
---|---|
Іѡанѣкій Ґалꙗтовскій[1] | |
![]() | |
Народився | 1620 Волинь, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
Помер | 2 (12) січня 1688 Чернігів |
Поховання | Успенський собор (Чернігів) |
Країна | ![]() |
Діяльність | література |
Галузь | проповідь[2] |
Відомий завдяки | письменник, перекладач, філолог, оратор, богослов |
Alma mater | Київська колегія |
Вчителі | Лазар (Баранович) |
Знання мов | українська[2] і польська[2] |
Заклад | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
Посада | архімандрит |
Конфесія | православ'я |
|
Писав українською і польською мовами. Автор численних українських бестселерів: «Ключ разумінія» (1659), «Неба нового» (1665), «Месія правдивий» (1669), «Стара західна церква новій римській церкві» (1678), «Лебідь» (1679), «Фундаменти» (1683), «Алькоран Магометів» (1683).
Відіграв істотну роль у розвитку українського письменства ранньомодерної доби, регламентував барокові форми прозових, ораторських жанрів. Помер у Чернігові, Гетьманщина. Похований у реставрованому ним Успенському соборі Єлецького монастиря. Також — Іоаникій.