Інститутська, 22/7

Будинок № 22/7 — житлова споруда, яка розташована уздовж Інститутської вулиці і займає квартал між Шовковичною та Липською вулицями.

Інститутська, 22/7
50°26′42″ пн. ш. 30°32′07″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Київ
Тип	будівля і пам'ятка архітектури[d]
Стиль	конструктивістська архітектураd
Медіафайли у Вікісховищі

Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року внесена до держреєстру пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 407).

Пам'ятка — зразок споруд у конструктивістському стилі в Києві, яка характеризує творчі пошуки архітекторів у 1930-х роках^[1].

Історія ділянки

Садиба губернатора на сучасній ділянці № 22/7

У 1830-х роках садиба належала фельдмаршалу Фабіану Остен-Сакену, який придушив антиімперське Листопадове повстання 1831 року в Київській, Подільській і Волинській губерніях. З другої половини ХІХ сторіччя будинок займав цивільний губернатор. Згодом тут тимчасово розмістився Інститут шляхетних панянок^[2].

Будівництво і використання будівлі

Вертикаль суцільно заскленої сходової клітки

Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва перебралося республіканське партійне і радянське керівництво. Виникла нагальна потреба в забезпеченні їх житлом. Будинок цивільного губернатора розібрали і розчистили ділянку під будівництво.

У будинку мешкав Андрій Ніковський (1885—1942), публіцист, міністр закордонних справ в уряді УНР, активний член ТУП і УПСФ, засуджений 1930 року у справі Спілки визволення України.

Архітектура

Заокруглене наріжжя

П'ятиповерхова, цегляна із тинькованими чоловими фасадами споруда має складну в плані конфігурацію, систему поздовжніх тримальних стін, десять секцій, згрупованих у сім житлових блоків чотирьох типів. У будинку розміщені одно-, дво-, три- і п'ятикімнатні квартири.

Будівля зведена з урахуванням інсоляції, тому крила спроєктовані ідентично, але не дзеркально. Водночас у цілому дотримано симетричність планування щодо центральної осі композиції.

З боку Інститутської вулиці центральною віссю виступає ризаліт, який фланкований двома вертикалями суцільно засклених сходових кліток. Його фасад збагачений заокругленими наріжними вікнами.

Ризаліт і бокові крила утворюють невеликі курдонери. У цілому вздовж Інститутської вулиці композиція поділена на п'ять самостійних частин^[1].

Примітки

1. Житловий будинок на Інститутській, 22/7, 1999, с. 421.
2. Житловий будинок на Інститутській, 22/7, 1999, с. 419.

Джерела

Гончаренко Марія. Житловий будинок на Інститутській, 22/7 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 1. А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — С. 419—421.