Ібн Баттута
арабський мандрівник / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ібн Батута?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Абу Абдала́х Муха́мед Ібн Абдалла́х аль Лава́л ат Танджи́ (араб. أبو عبد الله محمد ابن بطوطة, ібн Баттута; 24.02.1304 р., Танжер — 1377 р., Фес) — арабський мандрівник, який за 29 років безперервних мандрівок згідно з сучасними орієнтовними підрахунками промандрував понад 120 тисяч кілометрів, що більше ніж втричі перевищує протяжність екватора. Бербер з Танжера (Марокко).
Ібн Баттута | |
---|---|
араб. مُحمَّد بن عبد الله بن مُحمَّد اللواتي الطنجي | |
Народився | 24 лютого 1304[1][2] Танжер, Мариніди[3] |
Помер | 1368 Фес, Мариніди[3] |
Поховання | Tomb of Ibn Batuttad |
Діяльність | мандрівник-дослідник, географ, письменник, картограф, Каді, торговець, мандрівник, факіх |
Галузь | географія, юрисдикція, наукова експедиція і Фікх |
Знання мов | арабська[4][5][5], перська і турецька |
Magnum opus | The Rihlad |
Конфесія | іслам |
У шлюбі з | first wife of Ibn Battutad |
|
Протягом 1325—1349 подорожував Аравією, Єгиптом, Іраном, Малою Азією, з Сінопу, переплив Чорне море, досяг Криму. Згодом ібн Баттута побував у Хорезмі, Бухарі, Афганістані, Індії та Китаї. Відвідав Крим і Південну Україну, залишив цінні описи цих подорожів.
У 1349 році повернувся до Марокко.
Упродовж 1352—53 років мандрував Суданом, дійшов до Тімбукту на ріці Нігер. Останні роки свого життя провів у місті Фесі. Оповіді Ібн Баттути про свої подорожі, які він протягом декількох місяців надиктував секретарю місцевого султана, науковцю, шейху з Гранади Мухаммаду ібн Джузаю, лягли в основу книги «Подарунок споглядачам про дива міст та чуда подорожей». По смерті автора книга надовго була забута, поки сирійський поет XVII століття Абу Муфліх не витяг з неї опис святих місць, мусульманських подвижників і їхніх чудодійств. Книга з цими витягами на початку XIX століття потрапила в Європу, і тільки тоді на працю Ібн Баттути звернули увагу в науковому світі. Португальський чернець Жозе Моура видав у 1840 році перший том книги Ібн Баттута. Британський сходознавець Гамільтон Гібб (Hamilton Alexander Rosskeen Gibb; 1895—1971) переклав книгу практично повністю, витративши на це 40 років свого життя, настільки великою за обсягом є вона[6]. Твір ібн Баттути є цінним джерелом з історії України.