ІС-2
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
ІС-2 (рос. Иосиф Сталин) — радянський важкий танк періоду радянсько-німецької війни. ІС — офіційна назва серійних радянських важких танків випуску 1943—1953 років. Індекс 2 означає другу серійну модель танка цього сімейства. У роки радянсько-німецької війни разом із позначенням ІС-2 на рівних використовувалась назва ІС-122, в цьому випадку індекс 122 означає калібр основного озброєння машини. ІС-2 був найпотужнішим і найбільш важкоброньованим із радянських серійних танків періоду війни, і одним із найсильніших танків на той час у світі. Танки цього типу відіграли значну роль у боях 1944—1945 років, особливо відзначившись при штурмі міст. Після завершення війни ІС-2 були модернізовані і перебували на озброєнні Радянської та Російської армій до 1995 року. Також танки ІС-2 поставлялися в деякі країни і брали участь у кількох післявоєнних збройних конфліктах.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3b/IS-2_scheme.jpg/640px-IS-2_scheme.jpg)
ІС-2 | |
---|---|
Тип | важкий танк прориву Схема: класична |
Історія використання | |
На озброєнні | 1944–1995 |
Оператори | СРСР/РФ |
Історія виробництва | |
Розробник | Н. Ф. Шашмурін, Н. В. Цейц |
Виробник | ![]() |
Виготовлення | 1943–1945 |
Виготовлена кількість | 3475 |
Характеристики | |
Вага | 46 т |
Довжина | 6770 мм |
Довжина ствола | 48 |
Ширина | 3070 мм |
Висота | 2630 мм |
Обслуга | 4 |
Калібр | 122-мм Д-25Т нарізна |
Підвищення | −3°…+20° |
Траверс | 360° |
Приціл | ТШ-17 |
Броня | катана високої твердості, лита середньої твердості Лоб: верх: 120/60°, низ: 100/-30° Борт: верх: 90/15°, низ: 90/0° Корма: верх: 60/49°, низ: 60/-41° Дах: 30 Днище: 20 Башта: лоб: 100, маска гармати: 100, борт: 90/20°, корма: 90/30°, дах: 30 |
Головне озброєння | боєкомплект: 28 |
Другорядне озброєння | 3 × 7,62-мм ДТ, 1 × 12,7-мм ДШК |
Двигун | V-подібний 4-тактний 12-циліндровий дизель В-2ИС 520 к.с. |
Питома потужність | 11,3 |
Підвіска | тиск на ґрунт: 0,8 гк/см² |
Дорожній просвіт | 420 мм |
Швидкість | шосе: 37 км/год бездоріжжя: 10/15 км/год |
Прохідність | підйом: 36° стінка: 1 рів: 2,5 брід: 1,3 |
![]() |
Перший варіант важкого танка ІС-2 з 85-мм гарматою Д-5Т (об'єкт 237) був розроблений влітку 1943 року на Челябінському (Кіровському) заводі під керівництвом провідного конструктора Н. Ф. Шашмуріна. 7 серпня постановою ДКО танк прийняли на озброєння. Серійне виробництво ІС-1 (або ІС-85) почалося наприкінці жовтня.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fb/IS-2_scheme_of_armour.jpg/640px-IS-2_scheme_of_armour.jpg)
При масі в 44 т, що відносно трохи більше ніж маса танка КВ-1с (42,5 т), нова бойова машина мала товстішу броню. Башта, лобова деталь і підбаштова частина корпуса відливались. Установка малогабаритних планетарних механізмів повороту (ПМП) конструкції А. І. Благонравова дозволила зменшити ширину корпуса ІС-1 на 18 см у порівнянні з КВ-1с.
Майже одночасно з ІС-1 почалося виробництво могутнішої збройної моделі — ІС-2 (об'єкт 240). Щойно створена 122-мм танкова гармата Д-25Т (яка спочатку мала поршневий затвор) з початковою швидкістю снаряда 781 м/с могла вражати всі основні типи німецьких танків на всіх дистанціях бою. У дослідному порядку на танку ІС установлювалися 85-мм гармата великої потужності з початковою швидкістю снаряда 1050 м/с і 100-мм гармата З-34.
На початку 1944 року виробництво танка ІС-1 припинили (випущено 107 машин). Із цього моменту у виробництві був тільки ІС-2. Незабаром на ньому змінили прицільні пристосування (зокрема вилучили перископічний приціл ПТК-5) і розширили броньову маску гармати. Із середини 1944-го ІС-2 почали випускати з похилою лобовою частиною корпуса без оглядового люка механіка-водія (так званої «пробки»), але із щілиною, закритою склоблоком. Крім того, був доданий великокаліберний зенітний кулемет ДШК, який, втім, установлювався не на всіх танках. У такому вигляді ІС-2 взяв участь у завершальних боях другої світової війни. Після випуску 3483 танків у середині 1945 року виробництво його припинили.
Танки ІС-2 надходили на озброєння окремих важких танкових полків, яким уже при формуванні присвоювалося найменування «гвардійський». На початку 1945 року було сформовано кілька окремих гвардійських важких танкових бригад, що включали по три важкі танкові полки кожна.