Косач Юрій Миколайович

Косач Юрій Миколайович

Стаття у Вікіпедії

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Косач.

Ю́рій Микола́йович Ко́сач (лат. Kosach Yuriy Mykolayovych, (18 грудня 1908, с. Колодяжне, Ковельський район, Волинська область — † 11 січня 1990, Пассейк, штат Нью-Джерсі, США) — український поет, прозаїк, драматург, редактор. Небіж Лесі Українки та онук Олени Пчілки.

Цитати про Юрія Косача

	Українська еміграція була дуже різною політично, ідеологічно, культурно. Це показав Юрій Косач у своїй повісті «Еней і життя інших» (побачила світ 1946 року в Мюнхені), де автор відобразив психологічні та моральні колізії української еміграції (від пореволюційної до повоєнної), а також зафіксував образ повоєнного Мюнхена і своєрідну психобіографію різних ідеологічних груп і поколінь українців-іммігрантів. Його головний персонаж, як той Улліс, випадає з історії, хоче почуватись осторонь, поза часом, але опиняється, як усі, переселенцем-українцем. Причому повернення додому, в підрадянську Україну просто не існувало, тож уся ця повоєнна еміграція мусила вростати в нове життя і новий побут[1]. — З розвідки «Поза каноном, більша за канон», 31.12.2021
	— Тамара Гундорова

	У сорокових роках остаточно сформувався як історичний повістяр Юрій Косач. Я знаю, що до нього неоднозначно ставляться українці в діаспорі, маючи на увазі його громадянські гріхи. Але гріхи гріхами, а цей письменник мав могутній, справді європейський талант. Його повісті «Рубікон Хмельницького», «День гніву» і «Сонце в Чигирині» засвідчили, що в українську історичну романістику прийшов письменник, ім’я якого може зробити честь будь-якій літературі[2]. — З лекції «Історична романістика та національна свідомість» (1995)
	— Роман Федорів

	Вже на схилі віку Юрій Косач знову повертається до історичної тематики, написавши кілька романів і серед них роман «Чортківська скеля» – про боротьбу Української Військової Організації проти польських окупантів. Романи Ю. Косача вийшли у видавництві Маріана Коця у Нью-Йорку. Варто було б їх перевидати в Україні. Вони цього заслуговують[2]. — Там само
	— Роман Федорів

Примітки

1. ↑ Тамара Гундорова. Поза каноном, більша за канон
2. 1 2 Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Роман Федорів Історична романістика та національна свідомість