| Ходукін Валентин Михайлович | |
| Стаття у Вікіпедії |
Валенти́н Миха́йлович Ходу́кін (17 серпня 1939, Харків, УРСР, СРСР — 16 грудня 2020, Львів, Україна) — радянський футболіст та український футбольний тренер, відомий насамперед завдяки роботі у львівських «Карпатах», криворізькому «Кривбасі», бакинському «Інтері» та низці інших клубів. Кандидат педагогічних наук (1989). Брат Віктора Ходукіна.
Цитати
«Швидко час летить. Пізно я зайнявся серйозною справою. Міг більше встигнути в практичному плані. Дуже довго займався педагогікою. Це теж дало мені чимало знань, але шкода, що всього не встиг». — про ставлення до свого віку в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
«Часто розмовляю зі Степаном Юрчишиним, Безуб’яком, Войтюком, Вільховим, Родіним, Вільчинським, Дмитрасевичем, Василитчуком, Деркачем. Інколи з Мироном Маркевичем». — про своїх друзів в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
«Практично лише з ним говоримо про футбол. Часто сперечаємося, дивуємося і радіємо. Батько у нас був футболістом, грав ще проти Всеволода Боброва. Брат навчався у ДЮСШ, потім в Окружному будинку офіцерів (ОБО), а у мої часи цього не було, тому я займався всім: і гімнастикою, і стрільбою, і бадмінтоном. Зосередився виключно на футболі у 16 років». — про свою футбольне сім'ю в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
«Мій дід працював начальником цеху кондитерської фабрики. Його замордували невідомі. Решта родичів-учасників війни благополучно повернулися додому. Мамині брати служили на флоті, в авіації, батько, який був футболістом – воював на Дніпрі, був зенітником. Наша сім’я не встигла вийти з Харкова, нас повернули і ми потрапили під окупацію... |
«Фронт пішов на Захід, а у Львові організували чемпіонат збройних сил фронтів. Тато тренував команду і грав за неї і в одному матчі отримав подвійний перелом ноги. На цьому фактично війна для нього закінчилася. Він повернувся в Харків, а потім отримав запрошення очолити команду львівського політучилища. З літа 1947-го я у Львові. Чи відчуваю себе львів’янином? У мене тут все: друзі, учні, моє життя». — про переїзд до Львова в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
«Я закінчував інститут фізкультури і поїхав на збори з «Нафтовиком» в Берегове завдяки Василю Соломонку, якого у січні не стало. В Дрогобичі команда була хорошою, хоча не до порівняння, наприклад, з Вінницею». — про те, як виступав за дрогобицький "Нафтовик" в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
««Куля» спочатку грав на позиції лівого нападника. Мав характерний фінт і дуже добру ліву ногу. Його звідти взяли на збір в київське «Динамо». Потрапити навіть на тренування в цю команду за наявності Каневського, Біби, Лобановського і Базилевича – означало щось «за гранню». В «Карпатах» потім йому знайшли місце зліва в півзахисті і він чудово закривав бровку». — про Ігор Кульчицький - володаря Кубка СРСР у складі «Карпат» в інтерв'ю football.ua "У мене на теорії Димінський завжди сідав у перший ряд". Останній тренер Белькевича, який пережив окупацію Харкова і позбавив Шахтар "золота" з Кривбасом (17 серпня 2018 року) |
«Студент – це освічена людина. Кожного дня до нього треба готуватися і бути цікавим. Тим більше, для футболіста. Якщо ти сьогодні не скажеш йому нічого нового, то він засне у тебе на занятті. Треба було готуватися вдень, вночі, в автомобілі, в трамваї. Іншого бути не могло. До того ж, батько давав корисні поради і я мав сильного вчителя – Василя Соломонка. Теж справжня футбольна енциклопедія. |
«Професор-фізіолог з Києва написала мені лист: «Потрібен відгук на книжку. Гляньте». Книжка була складна – Лобановський писав її із Анатолієм Зеленцовим. Він же математик, без формул ніяк. Я запросив відомого біолога і ми разом працювали над їхньою працею. Неодноразово дзвонив до Києва Зеленцову, радилися багато. Відгук мій був стандартним: моменти, які треба доопрацювати, практичне значення, перспективи. |
«Тут треба подякувати Михайлові Вільховому, головному тренеру «Скали». Це дуже хороший фахівець, який навіть з Анатолієм Крощенком у збірній працював. Вільховий не раз пропонував: «Давайте попрацюємо». Відмовляв йому: «Я – викладач, а не тренер». Якось жартома сказав: «Виграєш щось, тоді я погоджуся». Так сталося, що Вільховий це зробив. Своє слово я не міг забрати, тому випадково став тренером. |
«Спочатку обіграли вінницьку «Ниву», потім в Луганську здолали «Зорю». Це був шок! На календарі лютий, зима… Добратися в інший кінець країни неможливо. Нам пробили військовий літак Ан-24. Сиділи, як парашутисти один навпроти іншого на залізних стільцях. Тільки під дупу підклали щось м’яке. |
«Бігові доріжки зайняті. Лайнсмену не було, де розігнатися. Дерева обліплені. Що там казати – для своєї доньки я зробив місце за воротами у стрибковій ямі у висоту. «Динамо» перед грою поставилося до нас з повагою – запропонували певні речі, але не гроші. Просто гостинний жест. Зайшов у роздягальню і сказав про це хлопцям. Розвернувся і пішов. |
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.